Јован 16
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ово вам казах да се не саблазните.
1Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.
2Изгониће вас из зборница; а доћи ће време кад ће сваки који вас убије мислити да Богу службу чини.
2Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.
3И ово ће чинити, јер не познаше Оца ни мене.
3І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.
4Него вам ово казах кад дође време да се опоменете овог да вам ја казах. А испрва не казах вам ово, јер бејах с вама.
4Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.
5А сад идем к Ономе који ме посла, и нико ме од вас не пита: Куда идеш?
5Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?
6Него што вам ово казах жалости напуни се срце ваше.
6Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.
7Него вам ја истину говорим: боље је за вас да ја идем; јер ако ја не идем, утешитељ неће доћи к вама; ако ли идем, послаћу Га к вама.
7Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.
8И кад Он дође покараће свет за грех, и за правду, и за суд;
8А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:
9за грех, дакле, што не верују мене;
9за гріх бо не вірують у мене;
10а за правду што идем к Оцу свом; и више ме нећете видети;
10за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;
11а за суд што је кнез овог света осуђен.
11за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.
12Још вам много имам казати; али сад не можете носити.
12Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.
13А кад дође Он, Дух истине, упутиће вас на сваку истину; јер неће од себе говорити, него ће говорити шта чује, и јавиће вам шта ће бити унапред.
13Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.
14Он ће ме прославити, јер ће од мог узети, и јавиће вам:
14Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.
15Све што има Отац моје је; зато рекох да ће од мог узети, и јавити вам.
15Усе, що має Отець, — моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.
16Још мало, и нећете ме видети, и опет мало, па ћете ме видети: јер идем к Оцу.
16Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.
17А неки од ученика Његових рекоше међу собом: Шта је то што нам каже: Још мало, и нећете ме видети; и опет мало па ћете ме видети; и: Ја идем к оцу?
17Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця ?
18Говораху, дакле: Шта је то што говори: Мало? Не знамо шта говори.
18Казали ж: Що се, що каже: Трохи ? Не знаємо, що Він каже.
19А Исус разуме да хтеше да Га запитају, па им рече: Зато ли се запиткујете међу собом што рекох: Још мало и нећете ме видети, и опет мало па ћете ме видети?
19Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?
20Заиста, заиста вам кажем да ћете ви заплакати и заридати, а свет ће се радовати; и ви ћете жалосни бити, али ће се ваша жалост окренути на радост.
20Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.
21Жена кад рађа трпи муку; јер дође час њен: али кад роди дете, више се не опомиње жалости од радости, јер се роди човек на свет.
21Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.
22Тако и ви, дакле, имате сад жалост; али ћу вас опет видети, и радоваће се срце ваше, и вашу радост неће нико узети од вас;
22І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.
23и у онај дан нећете ме питати низашта. Заиста, заиста вам кажем да шта год узиштете у Оца у име моје, даће вам.
23І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.
24Досле не искасте ништа у име моје; иштите и примићете, да радост ваша буде испуњена.
24Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.
25Ово вам говорих у причама; али ће доћи време кад вам више нећу говорити у причама, него ћу вам управо јавити за Оца.
25Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.
26У онај ћете дан у име моје заискати, и не велим вам да ћу ја умолити Оца за вас;
26Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.
27јер сам Отац има љубав к вама као што ви имасте љубав к мени, и веровасте да ја од Бога изиђох.
27Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.
28Изиђох од Оца, и дођох на свет; и опет остављам свет, и идем к Оцу.
28Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.
29Рекоше Му ученици Његови: Ето сад управо говориш, а приче никакве не говориш.
29Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.
30Сад знамо да све знаш, и не треба Ти да Те ко пита. По томе верујемо да си од Бога изишао.
30Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.
31Исус им одговори: Зар сад верујете?
31Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?
32Ево иде час, и већ је настао, да се разбегнете сваки на своју страну и мене самог оставите; али нисам сам, јер је Отац са мном.
32Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.
33Ово вам казах, да у мени мир имате. У свету ћете имати невољу; али не бојте се, јер ја надвладах свет.
33Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.