ΚΑΤΑ ΙΩΑΝΝΗΝ 12
Greek New Testament: Byzantine Text (Robinson–Pierpont 2018)Original language
Greek New Testament: Byzantine Text (Robinson–Pierpont 2018)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ο ουν ιησουσ προ εξ ημερων του πασχα ηλθεν εισ βηθανιαν οπου ην λαζαροσ ο τεθνηκωσ ον ηγειρεν εκ νεκρων
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2εποιησαν ουν αυτω δειπνον εκει και η μαρθα διηκονει ο δε λαζαροσ εισ ην των ανακειμενων συν αυτω
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3η ουν μαρια λαβουσα λιτραν μυρου ναρδου πιστικησ πολυτιμου ηλειψεν τουσ ποδασ του ιησου και εξεμαξεν ταισ θριξιν αυτησ τουσ ποδασ αυτου η δε οικια επληρωθη εκ τησ οσμησ του μυρου
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4λεγει ουν εισ εκ των μαθητων αυτου ιουδασ σιμωνοσ ισκαριωτησ ο μελλων αυτον παραδιδοναι
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5δια τι τουτο το μυρον ουκ επραθη τριακοσιων δηναριων και εδοθη πτωχοισ
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6ειπεν δε τουτο ουχ οτι περι των πτωχων εμελεν αυτω αλλ οτι κλεπτησ ην και το γλωσσοκομον ειχεν και τα βαλλομενα εβασταζεν
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7ειπεν ουν ο ιησουσ αφεσ αυτην εισ την ημεραν του ενταφιασμου μου τετηρηκεν αυτο
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8τουσ πτωχουσ γαρ παντοτε εχετε μεθ εαυτων εμε δε ου παντοτε εχετε
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9εγνω ουν οχλοσ πολυσ εκ των ιουδαιων οτι εκει εστιν και ηλθον ου δια τον ιησουν μονον αλλ ινα και τον λαζαρον ιδωσιν ον ηγειρεν εκ νεκρων
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10εβουλευσαντο δε οι αρχιερεισ ινα και τον λαζαρον αποκτεινωσιν
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11οτι πολλοι δι αυτον υπηγον των ιουδαιων και επιστευον εισ τον ιησουν
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12τη επαυριον οχλοσ πολυσ ο ελθων εισ την εορτην ακουσαντεσ οτι ερχεται ιησουσ εισ ιεροσολυμα
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13ελαβον τα βαια των φοινικων και εξηλθον εισ υπαντησιν αυτω και εκραζον ωσαννα ευλογημενοσ ο ερχομενοσ εν ονοματι κυριου βασιλευσ του ισραηλ
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14ευρων δε ο ιησουσ οναριον εκαθισεν επ αυτο καθωσ εστιν γεγραμμενον
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15μη φοβου θυγατερ σιων ιδου ο βασιλευσ σου ερχεται καθημενοσ επι πωλον ονου
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16ταυτα δε ουκ εγνωσαν οι μαθηται αυτου το πρωτον αλλ οτε εδοξασθη ιησουσ τοτε εμνησθησαν οτι ταυτα ην επ αυτω γεγραμμενα και ταυτα εποιησαν αυτω
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17εμαρτυρει ουν ο οχλοσ ο ων μετ αυτου οτε τον λαζαρον εφωνησεν εκ του μνημειου και ηγειρεν αυτον εκ νεκρων
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18δια τουτο και υπηντησεν αυτω ο οχλοσ οτι ηκουσεν τουτο αυτον πεποιηκεναι το σημειον
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19οι ουν φαρισαιοι ειπον προσ εαυτουσ θεωρειτε οτι ουκ ωφελειτε ουδεν ιδε ο κοσμοσ οπισω αυτου απηλθεν
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20ησαν δε τινεσ ελληνεσ εκ των αναβαινοντων ινα προσκυνησωσιν εν τη εορτη
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21ουτοι ουν προσηλθον φιλιππω τω απο βηθσαιδα τησ γαλιλαιασ και ηρωτων αυτον λεγοντεσ κυριε θελομεν τον ιησουν ιδειν
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22ερχεται φιλιπποσ και λεγει τω ανδρεα και παλιν ανδρεασ και φιλιπποσ λεγουσιν τω ιησου
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23ο δε ιησουσ απεκρινατο αυτοισ λεγων εληλυθεν η ωρα ινα δοξασθη ο υιοσ του ανθρωπου
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24αμην αμην λεγω υμιν εαν μη ο κοκκοσ του σιτου πεσων εισ την γην αποθανη αυτοσ μονοσ μενει εαν δε αποθανη πολυν καρπον φερει
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25ο φιλων την ψυχην αυτου απολεσει αυτην και ο μισων την ψυχην αυτου εν τω κοσμω τουτω εισ ζωην αιωνιον φυλαξει αυτην
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26εαν εμοι διακονη τισ εμοι ακολουθειτω και οπου ειμι εγω εκει και ο διακονοσ ο εμοσ εσται και εαν τισ εμοι διακονη τιμησει αυτον ο πατηρ
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27νυν η ψυχη μου τεταρακται και τι ειπω πατερ σωσον με εκ τησ ωρασ ταυτησ αλλα δια τουτο ηλθον εισ την ωραν ταυτην
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28πατερ δοξασον σου το ονομα ηλθεν ουν φωνη εκ του ουρανου και εδοξασα και παλιν δοξασω
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29ο ουν οχλοσ ο εστωσ και ακουσασ ελεγεν βροντην γεγονεναι αλλοι ελεγον αγγελοσ αυτω λελαληκεν
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30απεκριθη ιησουσ και ειπεν ου δι εμε αυτη η φωνη γεγονεν αλλα δι υμασ
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31νυν κρισισ εστιν του κοσμου τουτου νυν ο αρχων του κοσμου τουτου εκβληθησεται εξω
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32καγω εαν υψωθω εκ τησ γησ παντασ ελκυσω προσ εμαυτον
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33τουτο δε ελεγεν σημαινων ποιω θανατω εμελλεν αποθνησκειν
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34απεκριθη αυτω ο οχλοσ ημεισ ηκουσαμεν εκ του νομου οτι ο χριστοσ μενει εισ τον αιωνα και πωσ συ λεγεισ δει υψωθηναι τον υιον του ανθρωπου τισ εστιν ουτοσ ο υιοσ του ανθρωπου
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
35ειπεν ουν αυτοισ ο ιησουσ ετι μικρον χρονον το φωσ μεθ υμων εστιν περιπατειτε εωσ το φωσ εχετε ινα μη σκοτια υμασ καταλαβη και ο περιπατων εν τη σκοτια ουκ οιδεν που υπαγει
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36εωσ το φωσ εχετε πιστευετε εισ το φωσ ινα υιοι φωτοσ γενησθε ταυτα ελαλησεν ο ιησουσ και απελθων εκρυβη απ αυτων
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37τοσαυτα δε αυτου σημεια πεποιηκοτοσ εμπροσθεν αυτων ουκ επιστευον εισ αυτον
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38ινα ο λογοσ ησαιου του προφητου πληρωθη ον ειπεν κυριε τισ επιστευσεν τη ακοη ημων και ο βραχιων κυριου τινι απεκαλυφθη
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39δια τουτο ουκ ηδυναντο πιστευειν οτι παλιν ειπεν ησαιασ
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40τετυφλωκεν αυτων τουσ οφθαλμουσ και πεπωρωκεν αυτων την καρδιαν ινα μη ιδωσιν τοισ οφθαλμοισ και νοησωσιν τη καρδια και επιστραφωσιν και ιασωμαι αυτουσ
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41ταυτα ειπεν ησαιασ οτε ειδεν την δοξαν αυτου και ελαλησεν περι αυτου
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42ομωσ μεντοι και εκ των αρχοντων πολλοι επιστευσαν εισ αυτον αλλα δια τουσ φαρισαιουσ ουχ ωμολογουν ινα μη αποσυναγωγοι γενωνται
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43ηγαπησαν γαρ την δοξαν των ανθρωπων μαλλον ηπερ την δοξαν του θεου
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44ιησουσ δε εκραξεν και ειπεν ο πιστευων εισ εμε ου πιστευει εισ εμε αλλ εισ τον πεμψαντα με
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45και ο θεωρων εμε θεωρει τον πεμψαντα με
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46εγω φωσ εισ τον κοσμον εληλυθα ινα πασ ο πιστευων εισ εμε εν τη σκοτια μη μεινη
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47και εαν τισ μου ακουση των ρηματων και μη πιστευση εγω ου κρινω αυτον ου γαρ ηλθον ινα κρινω τον κοσμον αλλ ινα σωσω τον κοσμον
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48ο αθετων εμε και μη λαμβανων τα ρηματα μου εχει τον κρινοντα αυτον ο λογοσ ον ελαλησα εκεινοσ κρινει αυτον εν τη εσχατη ημερα
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49οτι εγω εξ εμαυτου ουκ ελαλησα αλλ ο πεμψασ με πατηρ αυτοσ μοι εντολην εδωκεν τι ειπω και τι λαλησω
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50και οιδα οτι η εντολη αυτου ζωη αιωνιοσ εστιν α ουν λαλω εγω καθωσ ειρηκεν μοι ο πατηρ ουτωσ λαλω
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.