John 8
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jesus went unto the mount of Olives.
1Ісус же пійшов на гору Оливну.
2And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
2Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.
3And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,
3Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,
4They say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.
4кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?
5В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground, as though he heard them not .
6Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.
7So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
7Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8And again he stooped down, and wrote on the ground.
8І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
9And they which heard it , being convicted by their own conscience, went out one by one, beginning at the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.
9Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.
10When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?
10Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?
11She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.
11Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12¶ Then spake Jesus again unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in darkness, but shall have the light of life.
12Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest record of thyself; thy record is not true.
13Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
14Jesus answered and said unto them, Though I bear record of myself, yet my record is true: for I know whence I came, and whither I go; but ye cannot tell whence I come, and whither I go.
14Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15Ye judge after the flesh; I judge no man.
15Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.
16And yet if I judge, my judgment is true: for I am not alone, but I and the Father that sent me.
16Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17It is also written in your law, that the testimony of two men is true.
17І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
18I am one that bear witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.
18Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
19Then said they unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye neither know me, nor my Father: if ye had known me, ye should have known my Father also.
19Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
20These words spake Jesus in the treasury, as he taught in the temple: and no man laid hands on him; for his hour was not yet come.
20Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21Then said Jesus again unto them, I go my way, and ye shall seek me, and shall die in your sins: whither I go, ye cannot come.
21Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22Then said the Jews, Will he kill himself? because he saith, Whither I go, ye cannot come.
22Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.
23І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for if ye believe not that I am he , ye shall die in your sins.
24Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25Then said they unto him, Who art thou? And Jesus saith unto them, Even the same that I said unto you from the beginning.
25Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.
26I have many things to say and to judge of you: but he that sent me is true; and I speak to the world those things which I have heard of him.
26Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27They understood not that he spake to them of the Father.
27Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28Then said Jesus unto them, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am he , and that I do nothing of myself; but as my Father hath taught me, I speak these things.
28Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
29And he that sent me is with me: the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him.
29І Пославший мене — зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
30As he spake these words, many believed on him.
30Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
31Then said Jesus to those Jews which believed on him, If ye continue in my word, then are ye my disciples indeed;
31Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,
32And ye shall know the truth, and the truth shall make you free.
32і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
33¶ They answered him, We be Abraham’s seed, and were never in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?
33Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете ?
34Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Whosoever committeth sin is the servant of sin.
34Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
35And the servant abideth not in the house for ever: but the Son abideth ever.
35Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.
36If the Son therefore shall make you free, ye shall be free indeed.
36Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.
37I know that ye are Abraham’s seed; but ye seek to kill me, because my word hath no place in you.
37Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
38I speak that which I have seen with my Father: and ye do that which ye have seen with your father.
38Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
39They answered and said unto him, Abraham is our father. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.
39Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
40But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I have heard of God: this did not Abraham.
40Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
41Ye do the deeds of your father. Then said they to him, We be not born of fornication; we have one Father, even God.
41Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
42Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I proceeded forth and came from God; neither came I of myself, but he sent me.
42Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
43Why do ye not understand my speech? even because ye cannot hear my word.
43Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
44Ye are of your father the devil, and the lusts of your father ye will do. He was a murderer from the beginning, and abode not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father of it.
44Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
45And because I tell you the truth, ye believe me not.
45А що я правду глаголю, не віруєте менї.
46Which of you convinceth me of sin? And if I say the truth, why do ye not believe me?
46Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
47He that is of God heareth God’s words: ye therefore hear them not, because ye are not of God.
47Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48Then answered the Jews, and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
48Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
49Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye do dishonour me.
49Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
50And I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.
50Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
51Verily, verily, I say unto you, If a man keep my saying, he shall never see death.
51Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
52Then said the Jews unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my saying, he shall never taste of death.
52Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
53Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?
53Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
54Jesus answered, If I honour myself, my honour is nothing: it is my Father that honoureth me; of whom ye say, that he is your God:
54Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55Yet ye have not known him; but I know him: and if I should say, I know him not, I shall be a liar like unto you: but I know him, and keep his saying.
55І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
56Your father Abraham rejoiced to see my day: and he saw it , and was glad.
56Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
57Then said the Jews unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
57Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
58Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.
58Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
59Then took they up stones to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple, going through the midst of them, and so passed by.
59Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.