John 6
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After these things Jesus went over the sea of Galilee, which is the sea of Tiberias.
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2And a great multitude followed him, because they saw his miracles which he did on them that were diseased.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3And Jesus went up into a mountain, and there he sat with his disciples.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4And the passover, a feast of the Jews, was nigh.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5¶ When Jesus then lifted up his eyes, and saw a great company come unto him, he saith unto Philip, Whence shall we buy bread, that these may eat?
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6And this he said to prove him: for he himself knew what he would do.
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7Philip answered him, Two hundred pennyworth of bread is not sufficient for them, that every one of them may take a little.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8One of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, saith unto him,
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9There is a lad here, which hath five barley loaves, and two small fishes: but what are they among so many?
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10And Jesus said, Make the men sit down. Now there was much grass in the place. So the men sat down, in number about five thousand.
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11And Jesus took the loaves; and when he had given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to them that were set down; and likewise of the fishes as much as they would.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12When they were filled, he said unto his disciples, Gather up the fragments that remain, that nothing be lost.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13Therefore they gathered them together, and filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which remained over and above unto them that had eaten.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14Then those men, when they had seen the miracle that Jesus did, said, This is of a truth that prophet that should come into the world.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15¶ When Jesus therefore perceived that they would come and take him by force, to make him a king, he departed again into a mountain himself alone.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16And when even was now come, his disciples went down unto the sea,
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17And entered into a ship, and went over the sea toward Capernaum. And it was now dark, and Jesus was not come to them.
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18And the sea arose by reason of a great wind that blew.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
19So when they had rowed about five and twenty or thirty furlongs, they see Jesus walking on the sea, and drawing nigh unto the ship: and they were afraid.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
20But he saith unto them, It is I; be not afraid.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21Then they willingly received him into the ship: and immediately the ship was at the land whither they went.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22¶ The day following, when the people which stood on the other side of the sea saw that there was none other boat there, save that one whereinto his disciples were entered, and that Jesus went not with his disciples into the boat, but that his disciples were gone away alone;
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23(Howbeit there came other boats from Tiberias nigh unto the place where they did eat bread, after that the Lord had given thanks:)
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
24When the people therefore saw that Jesus was not there, neither his disciples, they also took shipping, and came to Capernaum, seeking for Jesus.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25And when they had found him on the other side of the sea, they said unto him, Rabbi, when camest thou hither?
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26Jesus answered them and said, Verily, verily, I say unto you, Ye seek me, not because ye saw the miracles, but because ye did eat of the loaves, and were filled.
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27Labour not for the meat which perisheth, but for that meat which endureth unto everlasting life, which the Son of man shall give unto you: for him hath God the Father sealed.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
28Then said they unto him, What shall we do, that we might work the works of God?
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
29Jesus answered and said unto them, This is the work of God, that ye believe on him whom he hath sent.
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30They said therefore unto him, What sign shewest thou then, that we may see, and believe thee? what dost thou work?
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
31Our fathers did eat manna in the desert; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Moses gave you not that bread from heaven; but my Father giveth you the true bread from heaven.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33For the bread of God is he which cometh down from heaven, and giveth life unto the world.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
34Then said they unto him, Lord, evermore give us this bread.
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35And Jesus said unto them, I am the bread of life: he that cometh to me shall never hunger; and he that believeth on me shall never thirst.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36But I said unto you, That ye also have seen me, and believe not.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37All that the Father giveth me shall come to me; and him that cometh to me I will in no wise cast out.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38For I came down from heaven, not to do mine own will, but the will of him that sent me.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39And this is the Father’s will which hath sent me, that of all which he hath given me I should lose nothing, but should raise it up again at the last day.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
40And this is the will of him that sent me, that every one which seeth the Son, and believeth on him, may have everlasting life: and I will raise him up at the last day.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
41The Jews then murmured at him, because he said, I am the bread which came down from heaven.
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42And they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how is it then that he saith, I came down from heaven?
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43Jesus therefore answered and said unto them, Murmur not among yourselves.
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44No man can come to me, except the Father which hath sent me draw him: and I will raise him up at the last day.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45It is written in the prophets, And they shall be all taught of God. Every man therefore that hath heard, and hath learned of the Father, cometh unto me.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46Not that any man hath seen the Father, save he which is of God, he hath seen the Father.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47Verily, verily, I say unto you, He that believeth on me hath everlasting life.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48I am that bread of life.
48Я хлїб життя.
49Your fathers did eat manna in the wilderness, and are dead.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50This is the bread which cometh down from heaven, that a man may eat thereof, and not die.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51I am the living bread which came down from heaven: if any man eat of this bread, he shall live for ever: and the bread that I will give is my flesh, which I will give for the life of the world.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52The Jews therefore strove among themselves, saying, How can this man give us his flesh to eat?
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, ye have no life in you.
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54Whoso eateth my flesh, and drinketh my blood, hath eternal life; and I will raise him up at the last day.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55For my flesh is meat indeed, and my blood is drink indeed.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56He that eateth my flesh, and drinketh my blood, dwelleth in me, and I in him.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57As the living Father hath sent me, and I live by the Father: so he that eateth me, even he shall live by me.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58This is that bread which came down from heaven: not as your fathers did eat manna, and are dead: he that eateth of this bread shall live for ever.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59These things said he in the synagogue, as he taught in Capernaum.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60Many therefore of his disciples, when they had heard this , said, This is an hard saying; who can hear it?
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61When Jesus knew in himself that his disciples murmured at it, he said unto them, Doth this offend you?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62What and if ye shall see the Son of man ascend up where he was before?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63It is the spirit that quickeneth; the flesh profiteth nothing: the words that I speak unto you, they are spirit, and they are life.
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64But there are some of you that believe not. For Jesus knew from the beginning who they were that believed not, and who should betray him.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65And he said, Therefore said I unto you, that no man can come unto me, except it were given unto him of my Father.
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66¶ From that time many of his disciples went back, and walked no more with him.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67Then said Jesus unto the twelve, Will ye also go away?
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68Then Simon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life.
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69And we believe and are sure that thou art that Christ, the Son of the living God.
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70Jesus answered them, Have not I chosen you twelve, and one of you is a devil?
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71He spake of Judas Iscariot the son of Simon: for he it was that should betray him, being one of the twelve.
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.