John 6
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After these things, Jesus went away to the other side of the sea of Galilee, which is also called the Sea of Tiberias.
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2A great multitude followed him, because they saw his signs which he did on those who were sick.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3Jesus went up into the mountain, and he sat there with his disciples.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4Now the Passover, the feast of the Jews, was at hand.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5Jesus therefore, lifting up his eyes and seeing that a great multitude was coming to him, said to Philip, “Where are we to buy bread, that these may eat?”
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6He said this to test him, for he himself knew what he would do.
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7Philip answered him, “Two hundred denarii worth of bread is not sufficient for them, that every one of them may receive a little.”
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8One of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said to him,
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9“There is a boy here who has five barley loaves and two fish, but what are these among so many?”
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10Jesus said, “Have the people sit down.” Now there was much grass in that place. So the men sat down, in number about five thousand.
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11Jesus took the loaves, and having given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to those who were sitting down, likewise also of the fish as much as they desired.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12When they were filled, he said to his disciples, “Gather up the broken pieces which are left over, that nothing be lost.”
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13So they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves, which were left over by those who had eaten.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14When therefore the people saw the sign which Jesus did, they said, “This is truly the prophet who comes into the world.”
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15Jesus therefore, perceiving that they were about to come and take him by force to make him king, withdrew again to the mountain by himself.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16When evening came, his disciples went down to the sea.
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17They entered into the boat, and were going over the sea to Capernaum. It was now dark, and Jesus had not come to them.
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18The sea was tossed by a great wind blowing.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
19When therefore they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea and drawing near to the boat; and they were afraid.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
20But he said to them, “It is I. Don’t be afraid.”
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21They were willing therefore to receive him into the boat. Immediately the boat was at the land where they were going.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22On the next day, the multitude that stood on the other side of the sea saw that there was no other boat there, except the one in which his disciples had embarked, and that Jesus hadn’t entered with his disciples into the boat, but his disciples had gone away alone.
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23However, boats from Tiberias came near to the place where they ate the bread after the Lord had given thanks.
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
24When the multitude therefore saw that Jesus wasn’t there, nor his disciples, they themselves got into the boats and came to Capernaum, seeking Jesus.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25When they found him on the other side of the sea, they asked him, “Rabbi, when did you come here?”
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26Jesus answered them, “Most certainly I tell you, you seek me, not because you saw signs, but because you ate of the loaves and were filled.
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27Don’t work for the food which perishes, but for the food which remains to eternal life, which the Son of Man will give to you. For God the Father has sealed him.”
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
28They said therefore to him, “What must we do, that we may work the works of God?”
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
29Jesus answered them, “This is the work of God, that you believe in him whom he has sent.”
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30They said therefore to him, “What then do you do for a sign, that we may see and believe you? What work do you do?
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
31Our fathers ate the manna in the wilderness. As it is written, ‘He gave them bread out of heaven to eat.’”
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32Jesus therefore said to them, “Most certainly, I tell you, it wasn’t Moses who gave you the bread out of heaven, but my Father gives you the true bread out of heaven.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33For the bread of God is that which comes down out of heaven and gives life to the world.”
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
34They said therefore to him, “Lord, always give us this bread.”
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35Jesus said to them, “I am the bread of life. Whoever comes to me will not be hungry, and whoever believes in me will never be thirsty.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36But I told you that you have seen me, and yet you don’t believe.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37All those whom the Father gives me will come to me. He who comes to me I will in no way throw out.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38For I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39This is the will of my Father who sent me, that of all he has given to me I should lose nothing, but should raise him up at the last day.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
40This is the will of the one who sent me, that everyone who sees the Son and believes in him should have eternal life; and I will raise him up at the last day.”
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
41The Jews therefore murmured concerning him, because he said, “I am the bread which came down out of heaven.”
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42They said, “Isn’t this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then does he say, ‘I have come down out of heaven’?”
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43Therefore Jesus answered them, “Don’t murmur among yourselves.
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44No one can come to me unless the Father who sent me draws him; and I will raise him up in the last day.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45It is written in the prophets, ‘They will all be taught by God.’ Therefore everyone who hears from the Father and has learned, comes to me.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46Not that anyone has seen the Father, except he who is from God. He has seen the Father.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47Most certainly, I tell you, he who believes in me has eternal life.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48I am the bread of life.
48Я хлїб життя.
49Your fathers ate the manna in the wilderness and they died.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50This is the bread which comes down out of heaven, that anyone may eat of it and not die.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51I am the living bread which came down out of heaven. If anyone eats of this bread, he will live forever. Yes, the bread which I will give for the life of the world is my flesh.”
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52The Jews therefore contended with one another, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53Jesus therefore said to them, “Most certainly I tell you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you don’t have life in yourselves.
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54He who eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up at the last day.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55For my flesh is food indeed, and my blood is drink indeed.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56He who eats my flesh and drinks my blood lives in me, and I in him.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57As the living Father sent me, and I live because of the Father, so he who feeds on me will also live because of me.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58This is the bread which came down out of heaven—not as our fathers ate the manna and died. He who eats this bread will live forever.”
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59He said these things in the synagogue, as he taught in Capernaum.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60Therefore many of his disciples, when they heard this, said, “This is a hard saying! Who can listen to it?”
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61But Jesus knowing in himself that his disciples murmured at this, said to them, “Does this cause you to stumble?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62Then what if you would see the Son of Man ascending to where he was before?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63It is the spirit who gives life. The flesh profits nothing. The words that I speak to you are spirit, and are life.
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64But there are some of you who don’t believe.” For Jesus knew from the beginning who they were who didn’t believe, and who it was who would betray him.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65He said, “For this cause I have said to you that no one can come to me, unless it is given to him by my Father.”
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66At this, many of his disciples went back and walked no more with him.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67Jesus said therefore to the twelve, “You don’t also want to go away, do you?”
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68Simon Peter answered him, “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life.
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69We have come to believe and know that you are the Christ, the Son of the living God.”
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70Jesus answered them, “Didn’t I choose you, the twelve, and one of you is a devil?”
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71Now he spoke of Judas, the son of Simon Iscariot, for it was he who would betray him, being one of the twelve.
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.