Iohannem 6
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Post hæc abiit Jesus trans mare Galilææ, quod est Tiberiadis:
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2et sequebatur eum multitudo magna, quia videbant signa quæ faciebat super his qui infirmabantur.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3Subiit ergo in montem Jesus et ibi sedebat cum discipulis suis.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4Erat autem proximum Pascha dies festus Judæorum.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5Cum sublevasset ergo oculos Jesus, et vidisset quia multitudo maxima venit ad eum, dixit ad Philippum: Unde ememus panes, ut manducent hi?
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6Hoc autem dicebat tentans eum: ipse enim sciebat quid esset facturus.
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7Respondit ei Philippus: Ducentorum denariorum panes non sufficiunt eis, ut unusquisque modicum quid accipiat.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8Dicit ei unus ex discipulis ejus, Andreas, frater Simonis Petri:
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9Est puer unus hic qui habet quinque panes hordeaceos et duos pisces: sed hæc quid sunt inter tantos?
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10Dixit ergo Jesus: Facite homines discumbere. Erat autem fœnum multum in loco. Discumberunt ergo viri, numero quasi quinque millia.
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11Accepit ergo Jesus panes: et cum gratias egisset, distribuit discumbentibus: similiter et ex piscibus quantum volebant.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12Ut autem impleti sunt, dixit discipulis suis: Colligite quæ superaverunt fragmenta, ne pereant.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13Collegerunt ergo, et impleverunt duodecim cophinos fragmentorum ex quinque panibus hordeaceis, quæ superfuerunt his qui manducaverant.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14Illi ergo homines cum vidissent quod Jesus fecerat signum, dicebant: Quia hic est vere propheta, qui venturus est in mundum.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15Jesus ergo cum cognovisset quia venturi essent ut raperent eum, et facerent eum regem, fugit iterum in montem ipse solus.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16Ut autem sero factum est, descenderunt discipuli ejus ad mare.
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17Et cum ascendissent navim, venerunt trans mare in Capharnaum: et tenebræ jam factæ erant et non venerat ad eos Jesus.
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18Mare autem, vento magno flante, exsurgebat.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
19Cum remigassent ergo quasi stadia viginti quinque aut triginta, vident Jesum ambulantem supra mare, et proximum navi fieri, et timuerunt.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
20Ille autem dicit eis: Ego sum, nolite timere.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21Voluerunt ergo accipere eum in navim et statim navis fuit ad terram, in quam ibant.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22Altera die, turba, quæ stabat trans mare, vidit quia navicula alia non erat ibi nisi una, et quia non introisset cum discipulis suis Jesus in navim, sed soli discipuli ejus abiissent:
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23aliæ vero supervenerunt naves a Tiberiade juxta locum ubi manducaverunt panem, gratias agente Domino.
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
24Cum ergo vidisset turba quia Jesus non esset ibi, neque discipuli ejus, ascenderunt in naviculas, et venerunt Capharnaum quærentes Jesum.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25Et cum invenissent eum trans mare, dixerunt ei: Rabbi, quando huc venisti?
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26Respondit eis Jesus, et dixit: Amen, amen dico vobis: quæritis me non quia vidistis signa, sed quia manducastis ex panibus et saturati estis.
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27Operamini non cibum, qui perit, sed qui permanet in vitam æternam, quem Filius hominis dabit vobis. Hunc enim Pater signavit Deus.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
28Dixerunt ergo ad eum: Quid faciemus ut operemur opera Dei?
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
29Respondit Jesus, et dixit eis: Hoc est opus Dei, ut credatis in eum quem misit ille.
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30Dixerunt ergo ei: Quod ergo tu facis signum ut videamus et credamus tibi? quid operaris?
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
31Patres nostri manducaverunt manna in deserto, sicut scriptum est: Panem de cælo dedit eis manducare.
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32Dixit ergo eis Jesus: Amen, amen dico vobis: non Moyses dedit vobis panem de cælo, sed Pater meus dat vobis panem de cælo verum.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33Panis enim Dei est, qui de cælo descendit, et dat vitam mundo.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
34Dixerunt ergo ad eum: Domine, semper da nobis panem hunc.
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35Dixit autem eis Jesus: Ego sum panis vitæ: qui venit ad me, non esuriet, et qui credit in me, non sitiet umquam.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36Sed dixi vobis quia et vidistis me, et non creditis.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37Omne quod dat mihi Pater, ad me veniet: et eum qui venit ad me, non ejiciam foras:
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38quia descendi de cælo, non ut faciam voluntatem meam, sed voluntatem ejus qui misit me.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39Hæc est autem voluntas ejus qui misit me, Patris: ut omne quod dedit mihi, non perdam ex eo, sed resuscitem illud in novissimo die.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
40Hæc est autem voluntas Patris mei, qui misit me: ut omnis qui videt Filium et credit in eum, habeat vitam æternam, et ego resuscitabo eum in novissimo die.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
41Murmurabant ergo Judæi de illo, quia dixisset: Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi,
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42et dicebant: Nonne hic est Jesus filius Joseph, cujus nos novimus patrem et matrem? quomodo ergo dicit hic: Quia de cælo descendi?
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43Respondit ergo Jesus, et dixit eis: Nolite murmurare in invicem:
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44nemo potest venire ad me, nisi Pater, qui misit me, traxerit eum; et ego resuscitabo eum in novissimo die.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45Est scriptum in prophetis: Et erunt omnes docibiles Dei. Omnis qui audivit a Patre, et didicit, venit ad me.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46Non quia Patrem vidit quisquam, nisi is, qui est a Deo, hic vidit Patrem.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47Amen, amen dico vobis: qui credit in me, habet vitam æternam.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48Ego sum panis vitæ.
48Я хлїб життя.
49Patres vestri manducaverunt manna in deserto, et mortui sunt.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50Hic est panis de cælo descendens: ut si quis ex ipso manducaverit, non moriatur.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52Si quis manducaverit ex hoc pane, vivet in æternum: et panis quem ego dabo, caro mea est pro mundi vita.
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53Litigabant ergo Judæi ad invicem, dicentes: Quomodo potest hic nobis carnem suam dare ad manducandum?
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54Dixit ergo eis Jesus: Amen, amen dico vobis: nisi manducaveritis carnem Filii hominis, et biberitis ejus sanguinem, non habebitis vitam in vobis.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55Qui manducat meam carnem, et bibit meum sanguinem, habet vitam æternam: et ego resuscitabo eum in novissimo die.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56Caro enim mea vere est cibus: et sanguis meus, vere est potus;
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57qui manducat meam carnem et bibit meum sanguinem, in me manet, et ego in illo.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58Sicut misit me vivens Pater, et ego vivo propter Patrem: et qui manducat me, et ipse vivet propter me.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59Hic est panis qui de cælo descendit. Non sicut manducaverunt patres vestri manna, et mortui sunt. Qui manducat hunc panem, vivet in æternum.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60Hæc dixit in synagoga docens, in Capharnaum.
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61Multi ergo audientes ex discipulis ejus, dixerunt: Durus est hic sermo, et quis potest eum audire?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62Sciens autem Jesus apud semetipsum quia murmurarent de hoc discipuli ejus, dixit eis: Hoc vos scandalizat?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63si ergo videritis Filium hominis ascendentem ubi erat prius?
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64Spiritus est qui vivificat: caro non prodest quidquam: verba quæ ego locutus sum vobis, spiritus et vita sunt.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65Sed sunt quidam ex vobis qui non credunt. Sciebat enim ab initio Jesus qui essent non credentes, et quis traditurus esset eum.
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66Et dicebat: Propterea dixi vobis, quia nemo potest venire ad me, nisi fuerit ei datum a Patre meo.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67Ex hoc multi discipulorum ejus abierunt retro: et jam non cum illo ambulabant.
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68Dixit ergo Jesus ad duodecim: Numquid et vos vultis abire?
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69Respondit ergo ei Simon Petrus: Domine, ad quem ibimus? verba vitæ æternæ habes:
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70et nos credidimus, et cognovimus quia tu es Christus Filius Dei.
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71Respondit eis Jesus: Nonne ego vos duodecim elegi: et ex vobis unus diabolus est?
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
72Dicebat autem Judam Simonis Iscariotem: hic enim erat traditurus eum, cum esset unus ex duodecim.
no verse 72 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.