Iohannem 13
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ante diem festum Paschæ, sciens Jesus quia venit hora ejus ut transeat ex hoc mundo ad Patrem: cum dilexisset suos, qui erant in mundo, in finem dilexit eos.
1Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2Et cœna facta, cum diabolus jam misisset in cor ut traderet eum Judas Simonis Iscariotæ:
2І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3sciens quia omnia dedit ei Pater in manus, et quia a Deo exivit, et ad Deum vadit:
3знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4surgit a cœna, et ponit vestimenta sua, et cum accepisset linteum, præcinxit se.
4устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5Deinde mittit aquam in pelvim, et cœpit lavare pedes discipulorum, et extergere linteo, quo erat præcinctus.
5Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6Venit ergo ad Simonem Petrum. Et dicit ei Petrus: Domine, tu mihi lavas pedes?
6Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7Respondit Jesus, et dixit ei: Quod ego facio, tu nescis modo: scies autem postea.
7Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8Dicit ei Petrus: Non lavabis mihi pedes in æternum. Respondit ei Jesus: Si non lavero te, non habebis partem mecum.
8Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9Dicit ei Simon Petrus: Domine, non tantum pedes meos, sed et manus, et caput.
9Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10Dicit ei Jesus: Qui lotus est, non indiget nisi ut pedes lavet, sed est mundus totus. Et vos mundi estis, sed non omnes.
10Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11Sciebat enim quisnam esset qui traderet eum; propterea dixit: Non estis mundi omnes.
11Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12Postquam ergo lavit pedes eorum, et accepit vestimenta sua, cum recubuisset iterum, dixit eis: Scitis quid fecerim vobis?
12Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13Vos vocatis me Magister et Domine, et bene dicitis: sum etenim.
13Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14Si ergo ego lavi pedes vestros, Dominus et Magister, et vos debetis alter alterius lavare pedes.
14Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15Exemplum enim dedi vobis, ut quemadmodum ego feci vobis, ita et vos faciatis.
15Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16Amen, amen dico vobis: non est servus major domino suo: neque apostolus major est eo qui misit illum.
16Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17Si hæc scitis, beati eritis si feceritis ea.
17Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18Non de omnibus vobis dico: ego scio quos elegerim; sed ut adimpleatur Scriptura: Qui manducat mecum panem, levabit contra me calcaneum suum.
18Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19Amodo dico vobis, priusquam fiat: ut cum factum fuerit, credatis quia ego sum.
19Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20Amen, amen dico vobis: qui accipit si quem misero, me accipit; qui autem me accipit, accipit eum qui me misit.
20Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21Cum hæc dixisset Jesus, turbatus est spiritu: et protestatus est, et dixit: Amen, amen dico vobis, quia unus ex vobis tradet me.
21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22Aspiciebant ergo ad invicem discipuli, hæsitantes de quo diceret.
22Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23Erat ergo recumbens unus ex discipulis ejus in sinu Jesu, quem diligebat Jesus.
23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24Innuit ergo huic Simon Petrus, et dixit ei: Quis est, de quo dicit?
24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25Itaque cum recubuisset ille supra pectus Jesu, dicit ei: Domine, quis est?
25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26Respondit Jesus: Ille est cui ego intinctum panem porrexero. Et cum intinxisset panem, dedit Judæ Simonis Iscariotæ.
26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27Et post buccellam, introivit in eum Satanas. Et dixit ei Jesus: Quod facis, fac citius.
27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28Hoc autem nemo scivit discumbentium ad quid dixerit ei.
28Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29Quidam enim putabant, quia loculos habebat Judas, quod dixisset ei Jesus: Eme ea quæ opus sunt nobis ad diem festum: aut egenis ut aliquid daret.
29Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30Cum ergo accepisset ille buccellam, exivit continuo. Erat autem nox.
30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31Cum ergo exisset, dixit Jesus: Nunc clarificatus est Filius hominis, et Deus clarificatus est in eo.
31Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32Si Deus clarificatus est in eo, et Deus clarificabit eum in semetipso: et continuo clarificabit eum.
32Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33Filioli, adhuc modicum vobiscum sum. Quæretis me; et sicut dixi Judæis, quo ego vado, vos non potestis venire: et vobis dico modo.
33Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34Mandatum novum do vobis: ut diligatis invicem: sicut dilexi vos, ut et vos diligatis invicem.
34Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35In hoc cognoscent omnes quia discipuli mei estis, si dilectionem habueritis ad invicem.
35По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36Dicit ei Simon Petrus: Domine, quo vadis? Respondit Jesus: Quo ego vado non potes me modo sequi: sequeris autem postea.
36Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
37Dicit ei Petrus: Quare non possum te sequi modo? animam meam pro te ponam.
37Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38Respondit ei Jesus: Animam tuam pro me pones? amen, amen dico tibi: non cantabit gallus, donec ter me neges.
38Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.