Iohannem 3
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Erat autem homo ex pharisæis, Nicodemus nomine, princeps Judæorum.
1Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.
2Hic venit ad Jesum nocte, et dixit ei: Rabbi, scimus quia a Deo venisti magister, nemo enim potest hæc signa facere, quæ tu facis, nisi fuerit Deus cum eo.
2Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.
3Respondit Jesus, et dixit ei: Amen, amen dico tibi, nisi quis renatus fuerit denuo, non potest videre regnum Dei.
3Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.
4Dicit ad eum Nicodemus: Quomodo potest homo nasci, cum sit senex? numquid potest in ventrem matris suæ iterato introire et renasci?
4Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?
5Respondit Jesus: Amen, amen dico tibi, nisi quis renatus fuerit ex aqua, et Spiritu Sancto, non potest introire in regnum Dei.
5Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.
6Quod natum est ex carne, caro est: et quod natum est ex spiritu, spiritus est.
6Роджене від тїла — тїло, а роджене від Духа — дух.
7Non mireris quia dixi tibi: oportet vos nasci denuo.
7Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.
8Spiritus ubi vult spirat, et vocem ejus audis, sed nescis unde veniat, aut quo vadat: sic est omnis qui natus est ex spiritu.
8Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.
9Respondit Nicodemus, et dixit ei: Quomodo possunt hæc fieri?
9Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:
10Respondit Jesus, et dixit ei: Tu es magister in Israël, et hæc ignoras?
10Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?
11amen, amen dico tibi, quia quod scimus loquimur, et quod vidimus testamur, et testimonium nostrum non accipitis.
11Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.
12Si terrena dixi vobis, et non creditis: quomodo, si dixero vobis cælestia, credetis?
12Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, — як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?
13Et nemo ascendit in cælum, nisi qui descendit de cælo, Filius hominis, qui est in cælo.
13І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.
14Et sicut Moyses exaltavit serpentem in deserto, ita exaltari oportet Filium hominis:
14І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
15ut omnis qui credit in ipsum, non pereat, sed habeat vitam æternam.
15щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.
16Sic enim Deus dilexit mundum, ut Filium suum unigenitum daret: ut omnis qui credit in eum, non pereat, sed habeat vitam æternam.
16Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.
17Non enim misit Deus Filium suum in mundum, ut judicet mundum, sed ut salvetur mundus per ipsum.
17Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
18Qui credit in eum, non judicatur; qui autem non credit, jam judicatus est: quia non credit in nomine unigeniti Filii Dei.
18Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
19Hoc est autem judicium: quia lux venit in mundum, et dilexerunt homines magis tenebras quam lucem: erant enim eorum mala opera.
19Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.
20Omnis enim qui male agit, odit lucem, et non venit ad lucem, ut non arguantur opera ejus:
20Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.
21qui autem facit veritatem, venit ad lucem, ut manifestentur opera ejus, quia in Deo sunt facta.
21Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.
22Post hæc venit Jesus et discipuli ejus in terram Judæam: et illic demorabatur cum eis, et baptizabat.
22Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.
23Erat autem et Joannes baptizans, in Ænnon, juxta Salim: quia aquæ multæ erant illic, et veniebant et baptizabantur.
23Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.
24Nondum enim missus fuerat Joannes in carcerem.
24Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.
25Facta est autem quæstio ex discipulis Joannis cum Judæis de purificatione.
25Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.
26Et venerunt ad Joannem, et dixerunt ei: Rabbi, qui erat tecum trans Jordanem, cui tu testimonium perhibuisti, ecce hic baptizat, et omnes veniunt ad eum.
26І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.
27Respondit Joannes, et dixit: Non potest homo accipere quidquam, nisi fuerit ei datum de cælo.
27Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.
28Ipsi vos mihi testimonium perhibetis, quod dixerim: Non sum ego Christus: sed quia missus sum ante illum.
28Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.
29Qui habet sponsam, sponsus est: amicus autem sponsi, qui stat, et audit eum, gaudio gaudet propter vocem sponsi. Hoc ergo gaudium meum impletum est.
29Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.
30Illum oportet crescere, me autem minui.
30Той мусить рости, я ж малїти.
31Qui desursum venit, super omnes est. Qui est de terra, de terra est, et de terra loquitur. Qui de cælo venit, super omnes est.
31Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.
32Et quod vidit, et audivit, hoc testatur: et testimonium ejus nemo accipit.
32І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.
33Qui accepit ejus testimonium signavit, quia Deus verax est.
33Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.
34Quem enim misit Deus, verba Dei loquitur: non enim ad mensuram dat Deus spiritum.
34Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.
35Pater diligit Filium et omnia dedit in manu ejus.
35Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.
36Qui credit in Filium, habet vitam æternam; qui autem incredulus est Filio, non videbit vitam, sed ira Dei manet super eum.
36Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.