João 11
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Havia um homem doente chamado Lázaro, de Betânia, a aldeia de Maria e de sua irmã Marta.
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2Foi essa Maria quem ungiu o Senhor com perfume e enxugou os seus pés com os cabelos, cujo irmão, Lázaro, estava doente.
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3As irmãs, portanto, mandaram dizer-lhe: “Senhor, eis que aquele por quem tens grande carinho está doente.”
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4Mas, quando Jesus ouviu isso, disse: “Esta doença não é para a morte, mas para a glória de Deus, para que o Filho de Deus seja glorificado por ela.”
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5Ora, Jesus amava Marta, e sua irmã, e Lázaro.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6Quando, pois, ouviu que ele estava doente, ficou ainda dois dias no lugar onde estava.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7Depois disso, disse aos discípulos: “Vamos para a Judeia outra vez.”
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8Os discípulos lhe perguntaram: “Rabi, ainda agora os judeus procuravam apedrejar-te, e vais para lá outra vez?”
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9Jesus respondeu: “Não há doze horas de luz no dia? Se alguém andar de dia, não tropeça, porque vê a luz deste mundo.
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10Mas, se alguém andar de noite, tropeça, porque a luz não está nele.”
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11Ele disse essas coisas e, depois disso, disse-lhes: “Nosso amigo Lázaro adormeceu, mas eu vou para despertá-lo do sono.”
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12Os discípulos, portanto, disseram: “Senhor, se ele adormeceu, vai se recuperar.”
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13Ora, Jesus tinha falado da sua morte, mas eles pensaram que ele falava do repouso do sono.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14Então, Jesus lhes disse claramente: “Lázaro está morto.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15E, por causa de vocês, alegro-me por não ter estado lá, para que creiam. No entanto, vamos até ele.”
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
16Tomé, portanto, que é chamado Dídimo, disse aos seus condiscípulos: “Vamos nós também, para morrermos com ele.”
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17Então, chegando Jesus, descobriu que ele já estava no túmulo havia quatro dias.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18Ora, Betânia ficava perto de Jerusalém, a cerca de quinze estádios de distância.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19Muitos judeus tinham se juntado às mulheres que estavam com Marta e Maria para consolá-las pela morte do irmão.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20Então, quando Marta ouviu que Jesus estava chegando, foi ao seu encontro, mas Maria ficou sentada em casa.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
21Portanto, Marta disse a Jesus: “Senhor, se estivesses aqui, meu irmão não teria morrido.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22Mas mesmo agora eu sei que tudo o que pedires a Deus, Deus te dará.”
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23Jesus lhe disse: “Teu irmão ressuscitará.”
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24Marta lhe disse: “Eu sei que ele ressuscitará na ressurreição, no último dia.”
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25Jesus lhe disse: “Eu sou a ressurreição e a vida. Aquele que crê em mim, ainda que morra, viverá.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26E todo aquele que vive e crê em mim nunca morrerá. Você crê nisso?”
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27Ela lhe disse: “Sim, Senhor. Eu creio que tu és o Cristo, o Filho de Deus, aquele que vem ao mundo.”
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28Depois de dizer isso, ela se retirou e chamou Maria, sua irmã, em segredo, dizendo: “O Mestre está aqui e está chamando você.”
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29Quando ela ouviu isso, levantou-se rapidamente e foi até ele.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30Ora, Jesus ainda não tinha entrado na aldeia, mas estava no lugar onde Marta o havia encontrado.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31Então os judeus que estavam com ela na casa e a consolavam, vendo que Maria se levantou rapidamente e saiu, foram atrás dela, dizendo: “Ela vai ao túmulo para chorar ali.”
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32Portanto, quando Maria chegou onde Jesus estava e o viu, prostrou-se aos seus pés, dizendo-lhe: “Senhor, se estivesses aqui, meu irmão não teria morrido.”
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33Jesus, ao vê-la chorando e ao ver também chorando os judeus que vieram com ela, gemeu no espírito e ficou profundamente perturbado,
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34e disse: “Onde o colocaram?” Disseram-lhe: “Senhor, vem e vê.”
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35Jesus chorou.
35І заплакав Ісус.
36Os judeus, portanto, disseram: “Vejam quanto carinho ele tinha por ele!”
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37Alguns deles, porém, disseram: “Não poderia este homem, que abriu os olhos do cego, ter feito com que este também não morresse?”
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38Jesus, novamente gemendo no íntimo, foi ao túmulo. Ora, era uma caverna, e uma pedra estava posta sobre ela.
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39Jesus disse: “Tirem a pedra.” Marta, a irmã daquele que estava morto, disse-lhe: “Senhor, a esta altura já cheira mal, pois já está morto há quatro dias.”
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40Jesus lhe disse: “Não te disse eu que, se creres, verás a glória de Deus?”
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41Então tiraram a pedra do lugar onde o morto estava deitado. Jesus levantou os olhos e disse: “Pai, graças te dou porque me ouviste.
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42Eu sei que sempre me ouves, mas por causa da multidão que está ao redor eu disse isso, para que creiam que tu me enviaste.”
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43Depois de dizer isso, clamou em alta voz: “Lázaro, vem para fora!”
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44Aquele que estava morto saiu, com as mãos e os pés amarrados com faixas, e o seu rosto envolto num lenço. Jesus lhes disse: “Desatem-no e deixem-no ir.”
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45Portanto, muitos dos judeus que vieram a Maria e viram o que Jesus fez creram nele.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46Mas alguns deles foram aos fariseus e lhes contaram as coisas que Jesus tinha feito.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47Os principais sacerdotes, portanto, e os fariseus reuniram um conselho e disseram: “O que estamos fazendo? Pois este homem faz muitos sinais.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48Se o deixarmos assim, todos crerão nele, e os romanos virão e tirarão tanto o nosso lugar quanto a nossa nação.”
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49Mas um deles, Caifás, sendo o sumo sacerdote daquele ano, disse-lhes: “Vocês não sabem nada,
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50nem consideram que nos é vantajoso que um só homem morra pelo povo, e que não pereça toda a nação.”
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51Ora, ele não disse isso de si mesmo, mas, sendo o sumo sacerdote daquele ano, profetizou que Jesus morreria pela nação,
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52e não somente pela nação, mas para que também reunisse em unidade os filhos de Deus que estão dispersos.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53Então, daquele dia em diante, eles deliberaram para matá-lo.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54Jesus, portanto, já não andava abertamente entre os judeus, mas retirou-se dali para a região próxima ao deserto, para uma cidade chamada Efraim. E ali ficou com os seus discípulos.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55Ora, a Páscoa dos judeus estava próxima. Muitos subiram do campo para Jerusalém antes da Páscoa, para se purificarem.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56Então eles procuravam por Jesus e falavam uns com os outros, enquanto estavam no templo: “O que vocês acham? Será que ele não virá à festa?”
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57Ora, os principais sacerdotes e os fariseus tinham ordenado que, se alguém soubesse onde ele estava, deveria informar onde ele estava, para que pudessem prendê-lo.
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.