Марко 3
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И уђе опет у зборницу, и онде беше човек са сувом руком.
1І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2И мотраху за Њим неће ли га у суботу исцелити да Га окриве.
2І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3И рече човеку са сувом руком: Стани на средину.
3І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4И рече им: Ваља ли у суботу добро чинити или зло чинити? Душу одржати, или погубити? А они су ћутали.
4І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5И погледавши на њих с гневом од жалости што су им онако срца одрвенила, рече човеку: Пружи руку своју. И пружи; и поста рука здрава као и друга.
5І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6И изашавши фарисеји одмах учинише за Њега веће с Иродовцима како би Га погубили.
6І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7А Исус оде с ученицима својим к мору; и многи народ из Галилеје пође за Њим и из Јудеје;
7Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8и из Јерусалима и из Идумеје и испреко Јордана и од Тира и Сидона мноштво велико чувши шта Он чини дође к Њему.
8і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9И рече ученицима својим да буде лађа у Њега готова због народа, да Му не досађује.
9І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10Јер многе исцели тако да наваљиваху на Њега који беху накажени болестима да Га се дотакну.
10Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11И духови нечисти кад Га виђаху, припадаху к Њему и викаху говорећи: Ти си Син Божји.
11А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12И много им прећаше да Га не прокажу.
12І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13И изиђоше на гору, и дозва које Он хтеше; и дођоше Му.
13І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14И постави дванаесторицу да буду с Њим, и да их пошаље да проповедају,
14І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15и да имају власт да исцељују од болести, и да изгоне ђаволе:
15і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16Првог Симона, и надеде му име Петар;
16І дав Симонові імя Петр;
17и Јакова Зеведејевог и Јована брата Јаковљевог, и надеде им имена Воанергес, које значи Синови грома;
17та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18и Андрију и Филипа и Вартоломија и Матеја и Тому и Јакова Алфејевог и Тадију и Симона Кананита,
18та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19и Јуду Искариотског, који Га и издаде.
19та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20И дођоше у кућу, и сабра се опет народ да не могаху ни хлеба јести.
20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.
21И чувши то род Његов изиђоше да Га ухвате; јер говораху да је изван себе.
21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22А књижевници који беху сишли из Јерусалима говораху: У њему је Веелзевул. Он помоћу кнеза ђаволског изгони ђаволе.
22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23И дозвавши их говораше им у причама: Како може сотона сотону изгонити?
23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24И ако се царство само по себи раздели, не може остати царство оно;
24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25и ако се дом сам по себи раздели, не може остати дом онај;
25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26и ако сотона устане сам на се и раздели се, не може остати, него ће пропасти.
26І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27Нико не може покућство јакога, ушавши у кућу његову, отети ако најпре јакога не свеже: и онда ће кућу његову опленити.
27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28Заиста вам кажем: сви греси опростиће се синовима човечјим, и хуљења на Бога, макар каква била:
28Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29А који похули на Духа Светог нема опроштења вавек, него је крив вечном суду.
29хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30Јер говораху: У њему је нечисти дух.
30бо казали: Духа нечистого має.
31И дође мати Његова и браћа Његова, и стојећи напољу послаше к Њему да Га зову.
31Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32И сеђаше народ око Њега. И рекоше Му: Ето мати Твоја и браћа Твоја и сестре Твоје напољу питају за Те.
32І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33И одговори им говорећи: Ко је мати моја или браћа моја?
33І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34И погледавши на народ који сеђаше рече: Ево мати моја и браћа моја.
34І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35Јер ко изврши вољу Божју, онај је брат мој и сестра моја и мати моја.
35Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.