Марко 10
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И уставши оданде дође у околине јудејске преко Јордана, и стече се опет народ к Њему; и као што обичај имаше, опет их учаше.
1І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
2И приступивши фарисеји упиташе Га кушајући: Може ли човек пустити жену?
2І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
3А Он одговарајући рече им: Шта вам заповеда Мојсије?
3Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
4А они рекоше: Мојсије допусти да јој се да распусна књига и да се пусти.
4Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
5И одговарајући Исус рече им: По тврђи вашег срца написа вам он заповест ову.
5І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
6А у почетку створења, мужа и жену, створио их је Бог.
6З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7Зато оставиће човек оца свог и мајку и прилепиће се к жени својој,
7Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8и буду двоје једно тело. Тако нису више двоје него једно тело.
8і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9А шта је Бог саставио човек да не раставља.
9Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10И у кући опет запиташе Га за то ученици Његови.
10А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11И рече им: Који пусти жену и ожени се другом, чини прељубу на њој.
11І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12И ако жена остави мужа свог и пође за другог, чини прељубу.
12І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13И доношаху к Њему децу да их се дотакне; а ученици брањаху онима што их доношаху.
13І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
14А Исус видевши расрди се и рече им: Пустите децу нека долазе к мени, и не браните им; јер је таквих царство Божје.
14Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
15Заиста вам кажем: који не прими царство Божје као дете, неће ући у њега.
15Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16И загрливши их метну на њих руке те их благослови.
16І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17И кад изађе на пут, притрча неко, и клекнувши на колена пред Њим питаше Га: Учитељу благи! Шта ми треба чинити да добијем живот вечни?
17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18А Исус рече му: Што ме зовеш благим? Нико није благ осим једног Бога.
18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Заповести знаш: не чини прељубе; не убиј; не укради; не сведочи лажно; не чини неправде никоме; поштуј оца свог и матер.
19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20А он одговарајући рече Му: Учитељу! Све сам ово сачувао од младости своје.
20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21А Исус погледавши на њ, омиле му, и рече му: Још ти једно недостаје: иди продај све што имаш и подај сиромасима; и имаћеш благо на небу; и дођи, те хајде за мном узевши крст.
21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22А он поста зловољан од ове речи, и оде жалостан; јер беше врло богат.
22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23И погледавши Исус рече ученицима својим: Како је тешко богатима ући у царство небеско!
23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24А ученици се уплашише од речи Његових. А Исус опет одговарајући рече им: Децо! Како је тешко онима који се уздају у своје богатство ући у царство Божје!
24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25Лакше је камили проћи кроз иглене уши неголи богатоме ући у царство Божје.
25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26А они се врло дивљаху говорећи у себи: Ко се дакле може спасти?
26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
27А Исус погледавши на њих рече: Људима је немогуће, али није Богу: јер је све могуће Богу.
27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
28А Петар Му поче говорити: Ето ми смо оставили све, и за Тобом идемо.
28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29А Исус одговарајући рече: Заиста вам кажем: нема никога који је оставио кућу, или браћу, или сестре, или оца, или матер, или жену, или децу, или земљу, мене ради и јеванђеља ради,
29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
30а да неће примити сад у ово време сто пута онолико кућа, и браће, и сестара, и отаца, и матера, и деце, и земље, у прогоњењу, а на оном свету живот вечни.
30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
31Али ће многи први бити последњи, и последњи први.
31Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
32А кад иђаху путем у Јерусалим, Исус иђаше пред њима, а они се чуђаху, и за Њим иђаху са страхом. И узевши опет дванаесторицу поче им казивати шта ће бити од Њега:
32Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
33Ево идемо у Јерусалим, и Син човечји предаће се главарима свештеничким и књижевницима и осудиће Га на смрт, и предаће Га незнабошцима;
33Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
34и наругаће Му се, и биће Га, и попљуваће Га, и убиће Га, и трећи дан устаће.
34і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
35И пред Њега дођоше Јаков и Јован, синови Зеведејеви, говорећи: Учитељу! Хоћемо да нам учиниш за шта ћемо Те молити.
35І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
36А Он им рече: Шта хоћете да вам учиним?
36Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
37А они Му рекоше: Дај нам да седнемо један с десне стране Теби, а други с леве, у слави Твојој.
37Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
38А Исус им рече: Не знате шта иштете: можете ли пити чашу коју ја пијем, и крстити се крштењем којим се ја крштавам?
38Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
39А они Му рекоше: Можемо. А Исус рече им: Чашу, дакле, коју ја пијем испићете; и крштењем којим се ја крштавам крстићете се;
39Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
40али да седнете с десне стране мени и с леве, не могу ја дати него којима је уготовљено.
40тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
41И чувши то десеторица почеше се срдити на Јакова и на Јована.
41І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
42А Исус дозвавши их рече им: Знате да кнезови народни владају народом и поглавари његови управљају њим.
42Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
43Али међу вама да не буде тако; него који хоће да буде већи међу вама, да вам служи.
43Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
44И који хоће први међу вама да буде, да буде свима слуга.
44і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
45Јер Син човечји није дошао да Му служе него да служи, и да да душу своју у откуп за многе.
45Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
46И дођоше у Јерихон. И кад излажаше из Јерихона, Он и ученици Његови и народ многи, син Тимејев, Вартимеј слепи, сеђаше крај пута и прошаше.
46І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
47И чувши да је то Исус Назарећанин стаде викати и говорити: Сине Давидов, Исусе! Помилуј ме!
47І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
48И прећаху му многи да ућути, а он још више викаше: Сине Давидов! Помилуј ме!
48І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
49И ставши Исус рече да га зовну. И зовнуше слепца говорећи му: Не бој се, устани, зове те.
49І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
50А он збацивши са себе хаљине своје, устаде и дође к Исусу.
50Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
51И одговарајући рече му Исус: Шта хоћеш да ти учиним? А слепи рече Му: Равуни! Да прогледам.
51І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
52А Исус рече му: Иди, вера твоја поможе ти. И одмах прогледа, и оде путем за Исусом.
52Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.