Mark 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he arose from thence, and cometh into the coasts of Judæa by the farther side of Jordan: and the people resort unto him again; and, as he was wont, he taught them again.
1І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
2¶ And the Pharisees came to him, and asked him, Is it lawful for a man to put away his wife? tempting him.
2І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
3And he answered and said unto them, What did Moses command you?
3Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
4And they said, Moses suffered to write a bill of divorcement, and to put her away.
4Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
5And Jesus answered and said unto them, For the hardness of your heart he wrote you this precept.
5І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
6But from the beginning of the creation God made them male and female.
6З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7For this cause shall a man leave his father and mother, and cleave to his wife;
7Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8And they twain shall be one flesh: so then they are no more twain, but one flesh.
8і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9What therefore God hath joined together, let not man put asunder.
9Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10And in the house his disciples asked him again of the same matter .
10А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11And he saith unto them, Whosoever shall put away his wife, and marry another, committeth adultery against her.
11І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12And if a woman shall put away her husband, and be married to another, she committeth adultery.
12І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13¶ And they brought young children to him, that he should touch them: and his disciples rebuked those that brought them .
13І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
14But when Jesus saw it , he was much displeased, and said unto them, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
14Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
15Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall not enter therein.
15Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16And he took them up in his arms, put his hands upon them, and blessed them.
16І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17¶ And when he was gone forth into the way, there came one running, and kneeled to him, and asked him, Good Master, what shall I do that I may inherit eternal life?
17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18And Jesus said unto him, Why callest thou me good? there is none good but one, that is , God.
18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Defraud not, Honour thy father and mother.
19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20And he answered and said unto him, Master, all these have I observed from my youth.
20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21Then Jesus beholding him loved him, and said unto him, One thing thou lackest: go thy way, sell whatsoever thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, take up the cross, and follow me.
21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22And he was sad at that saying, and went away grieved: for he had great possessions.
22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23¶ And Jesus looked round about, and saith unto his disciples, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!
23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24And the disciples were astonished at his words. But Jesus answereth again, and saith unto them, Children, how hard is it for them that trust in riches to enter into the kingdom of God!
24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25It is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26And they were astonished out of measure, saying among themselves, Who then can be saved?
26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
27And Jesus looking upon them saith, With men it is impossible, but not with God: for with God all things are possible.
27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
28¶ Then Peter began to say unto him, Lo, we have left all, and have followed thee.
28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29And Jesus answered and said, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my sake, and the gospel’s,
29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
30But he shall receive an hundredfold now in this time, houses, and brethren, and sisters, and mothers, and children, and lands, with persecutions; and in the world to come eternal life.
30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
31But many that are first shall be last; and the last first.
31Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
32¶ And they were in the way going up to Jerusalem; and Jesus went before them: and they were amazed; and as they followed, they were afraid. And he took again the twelve, and began to tell them what things should happen unto him,
32Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
33Saying , Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests, and unto the scribes; and they shall condemn him to death, and shall deliver him to the Gentiles:
33Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
34And they shall mock him, and shall scourge him, and shall spit upon him, and shall kill him: and the third day he shall rise again.
34і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
35¶ And James and John, the sons of Zebedee, come unto him, saying, Master, we would that thou shouldest do for us whatsoever we shall desire.
35І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
36And he said unto them, What would ye that I should do for you?
36Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
37They said unto him, Grant unto us that we may sit, one on thy right hand, and the other on thy left hand, in thy glory.
37Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
38But Jesus said unto them, Ye know not what ye ask: can ye drink of the cup that I drink of? and be baptized with the baptism that I am baptized with?
38Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
39And they said unto him, We can. And Jesus said unto them, Ye shall indeed drink of the cup that I drink of; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized:
39Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
40But to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give; but it shall be given to them for whom it is prepared.
40тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
41And when the ten heard it , they began to be much displeased with James and John.
41І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
42But Jesus called them to him , and saith unto them, Ye know that they which are accounted to rule over the Gentiles exercise lordship over them; and their great ones exercise authority upon them.
42Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
43But so shall it not be among you: but whosoever will be great among you, shall be your minister:
43Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
44And whosoever of you will be the chiefest, shall be servant of all.
44і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
45For even the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.
45Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
46¶ And they came to Jericho: and as he went out of Jericho with his disciples and a great number of people, blind Bartimæus, the son of Timæus, sat by the highway side begging.
46І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
47And when he heard that it was Jesus of Nazareth, he began to cry out, and say, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.
47І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
48And many charged him that he should hold his peace: but he cried the more a great deal, Thou Son of David, have mercy on me.
48І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
49And Jesus stood still, and commanded him to be called. And they call the blind man, saying unto him, Be of good comfort, rise; he calleth thee.
49І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
50And he, casting away his garment, rose, and came to Jesus.
50Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
51And Jesus answered and said unto him, What wilt thou that I should do unto thee? The blind man said unto him, Lord, that I might receive my sight.
51І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
52And Jesus said unto him, Go thy way; thy faith hath made thee whole. And immediately he received his sight, and followed Jesus in the way.
52Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.