Mark 14
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After two days was the feast of the passover, and of unleavened bread: and the chief priests and the scribes sought how they might take him by craft, and put him to death.
1Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2But they said, Not on the feast day , lest there be an uproar of the people.
2Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3¶ And being in Bethany in the house of Simon the leper, as he sat at meat, there came a woman having an alabaster box of ointment of spikenard very precious; and she brake the box, and poured it on his head.
3А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4And there were some that had indignation within themselves, and said, Why was this waste of the ointment made?
4Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5For it might have been sold for more than three hundred pence, and have been given to the poor. And they murmured against her.
5Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
6And Jesus said, Let her alone; why trouble ye her? she hath wrought a good work on me.
6Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
7For ye have the poor with you always, and whensoever ye will ye may do them good: but me ye have not always.
7Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8She hath done what she could: she is come aforehand to anoint my body to the burying.
8Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached throughout the whole world, this also that she hath done shall be spoken of for a memorial of her.
9Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10¶ And Judas Iscariot, one of the twelve, went unto the chief priests, to betray him unto them.
10А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11And when they heard it , they were glad, and promised to give him money. And he sought how he might conveniently betray him.
11Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12¶ And the first day of unleavened bread, when they killed the passover, his disciples said unto him, Where wilt thou that we go and prepare that thou mayest eat the passover?
12І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13And he sendeth forth two of his disciples, and saith unto them, Go ye into the city, and there shall meet you a man bearing a pitcher of water: follow him.
13І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
14And wheresoever he shall go in, say ye to the goodman of the house, The Master saith, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?
14і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15And he will shew you a large upper room furnished and prepared: there make ready for us.
15І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16And his disciples went forth, and came into the city, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.
16І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17And in the evening he cometh with the twelve.
17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
18And as they sat and did eat, Jesus said, Verily I say unto you, One of you which eateth with me shall betray me.
18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19And they began to be sorrowful, and to say unto him one by one, Is it I? and another said, Is it I?
19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
20And he answered and said unto them, It is one of the twelve, that dippeth with me in the dish.
20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21The Son of man indeed goeth, as it is written of him: but woe to that man by whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had never been born.
21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22¶ And as they did eat, Jesus took bread, and blessed, and brake it , and gave to them, and said, Take, eat: this is my body.
22Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
23And he took the cup, and when he had given thanks, he gave it to them: and they all drank of it.
23І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
24And he said unto them, This is my blood of the new testament, which is shed for many.
24І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25Verily I say unto you, I will drink no more of the fruit of the vine, until that day that I drink it new in the kingdom of God.
25Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26¶ And when they had sung an hymn, they went out into the mount of Olives.
26І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27And Jesus saith unto them, All ye shall be offended because of me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep shall be scattered.
27І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
28But after that I am risen, I will go before you into Galilee.
28Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29But Peter said unto him, Although all shall be offended, yet will not I.
29Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
30And Jesus saith unto him, Verily I say unto thee, That this day, even in this night, before the cock crow twice, thou shalt deny me thrice.
30І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31But he spake the more vehemently, If I should die with thee, I will not deny thee in any wise. Likewise also said they all.
31Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
32And they came to a place which was named Gethsemane: and he saith to his disciples, Sit ye here, while I shall pray.
32І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
33And he taketh with him Peter and James and John, and began to be sore amazed, and to be very heavy;
33І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34And saith unto them, My soul is exceeding sorrowful unto death: tarry ye here, and watch.
34і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
35And he went forward a little, and fell on the ground, and prayed that, if it were possible, the hour might pass from him.
35І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36And he said, Abba, Father, all things are possible unto thee; take away this cup from me: nevertheless not what I will, but what thou wilt.
36І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37And he cometh, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, Simon, sleepest thou? couldest not thou watch one hour?
37І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38Watch ye and pray, lest ye enter into temptation. The spirit truly is ready, but the flesh is weak.
38Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
39And again he went away, and prayed, and spake the same words.
39І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40And when he returned, he found them asleep again, (for their eyes were heavy,) neither wist they what to answer him.
40І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41And he cometh the third time, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: it is enough, the hour is come; behold, the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
41І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
42Rise up, let us go; lo, he that betrayeth me is at hand.
42Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43¶ And immediately, while he yet spake, cometh Judas, one of the twelve, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and the scribes and the elders.
43І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44And he that betrayed him had given them a token, saying, Whomsoever I shall kiss, that same is he; take him, and lead him away safely.
44Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
45And as soon as he was come, he goeth straightway to him, and saith, Master, master; and kissed him.
45І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46¶ And they laid their hands on him, and took him.
46Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47And one of them that stood by drew a sword, and smote a servant of the high priest, and cut off his ear.
47Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48And Jesus answered and said unto them, Are ye come out, as against a thief, with swords and with staves to take me?
48І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49I was daily with you in the temple teaching, and ye took me not: but the scriptures must be fulfilled.
49Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50And they all forsook him, and fled.
50І, покинувши Його, всї повтїкали.
51And there followed him a certain young man, having a linen cloth cast about his naked body ; and the young men laid hold on him:
51А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52And he left the linen cloth, and fled from them naked.
52він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53¶ And they led Jesus away to the high priest: and with him were assembled all the chief priests and the elders and the scribes.
53І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54And Peter followed him afar off, even into the palace of the high priest: and he sat with the servants, and warmed himself at the fire.
54А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55And the chief priests and all the council sought for witness against Jesus to put him to death; and found none.
55Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56For many bare false witness against him, but their witness agreed not together.
56Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57And there arose certain, and bare false witness against him, saying,
57І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58We heard him say, I will destroy this temple that is made with hands, and within three days I will build another made without hands.
58Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59But neither so did their witness agree together.
59Та й так не сходились сьвідчення їх.
60And the high priest stood up in the midst, and asked Jesus, saying, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
60І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61But he held his peace, and answered nothing. Again the high priest asked him, and said unto him, Art thou the Christ, the Son of the Blessed?
61Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62And Jesus said, I am: and ye shall see the Son of man sitting on the right hand of power, and coming in the clouds of heaven.
62Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63Then the high priest rent his clothes, and saith, What need we any further witnesses?
63Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64Ye have heard the blasphemy: what think ye? And they all condemned him to be guilty of death.
64Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65And some began to spit on him, and to cover his face, and to buffet him, and to say unto him, Prophesy: and the servants did strike him with the palms of their hands.
65І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66¶ And as Peter was beneath in the palace, there cometh one of the maids of the high priest:
66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67And when she saw Peter warming himself, she looked upon him, and said, And thou also wast with Jesus of Nazareth.
67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68But he denied, saying, I know not, neither understand I what thou sayest. And he went out into the porch; and the cock crew.
68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69And a maid saw him again, and began to say to them that stood by, This is one of them.
69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70And he denied it again. And a little after, they that stood by said again to Peter, Surely thou art one of them: for thou art a Galilaean, and thy speech agreeth thereto .
70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71But he began to curse and to swear, saying , I know not this man of whom ye speak.
71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72And the second time the cock crew. And Peter called to mind the word that Jesus said unto him, Before the cock crow twice, thou shalt deny me thrice. And when he thought thereon, he wept.
72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.