Mark 5
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And they came over unto the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2And when he was come out of the ship, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3Who had his dwelling among the tombs; and no man could bind him, no, not with chains:
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4Because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been plucked asunder by him, and the fetters broken in pieces: neither could any man tame him.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5And always, night and day, he was in the mountains, and in the tombs, crying, and cutting himself with stones.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6But when he saw Jesus afar off, he ran and worshipped him,
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7And cried with a loud voice, and said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the most high God? I adjure thee by God, that thou torment me not.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8For he said unto him, Come out of the man, thou unclean spirit.
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion: for we are many.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10And he besought him much that he would not send them away out of the country.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Now there was there nigh unto the mountains a great herd of swine feeding.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12And all the devils besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13And forthwith Jesus gave them leave. And the unclean spirits went out, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the sea, (they were about two thousand;) and were choked in the sea.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they went out to see what it was that was done.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15And they come to Jesus, and see him that was possessed with the devil, and had the legion, sitting, and clothed, and in his right mind: and they were afraid.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16And they that saw it told them how it befell to him that was possessed with the devil, and also concerning the swine.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17And they began to pray him to depart out of their coasts.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18And when he was come into the ship, he that had been possessed with the devil prayed him that he might be with him.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19Howbeit Jesus suffered him not, but saith unto him, Go home to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and hath had compassion on thee.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20And he departed, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men did marvel.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21And when Jesus was passed over again by ship unto the other side, much people gathered unto him: and he was nigh unto the sea.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22And, behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and when he saw him, he fell at his feet,
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23And besought him greatly, saying, My little daughter lieth at the point of death: I pray thee , come and lay thy hands on her, that she may be healed; and she shall live.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24And Jesus went with him; and much people followed him, and thronged him.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25And a certain woman, which had an issue of blood twelve years,
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26And had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27When she had heard of Jesus, came in the press behind, and touched his garment.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28For she said, If I may touch but his clothes, I shall be whole.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29And straightway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of that plague.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30And Jesus, immediately knowing in himself that virtue had gone out of him, turned him about in the press, and said, Who touched my clothes?
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32And he looked round about to see her that had done this thing.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35While he yet spake, there came from the ruler of the synagogue’s house certain which said, Thy daughter is dead: why troublest thou the Master any further?
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36As soon as Jesus heard the word that was spoken, he saith unto the ruler of the synagogue, Be not afraid, only believe.
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37And he suffered no man to follow him, save Peter, and James, and John the brother of James.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38And he cometh to the house of the ruler of the synagogue, and seeth the tumult, and them that wept and wailed greatly.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39And when he was come in, he saith unto them, Why make ye this ado, and weep? the damsel is not dead, but sleepeth.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40And they laughed him to scorn. But when he had put them all out, he taketh the father and the mother of the damsel, and them that were with him, and entereth in where the damsel was lying.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41And he took the damsel by the hand, and said unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, arise.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42And straightway the damsel arose, and walked; for she was of the age of twelve years. And they were astonished with a great astonishment.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43And he charged them straitly that no man should know it; and commanded that something should be given her to eat.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.