Mark 5
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1They came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2When he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3He lived in the tombs. Nobody could bind him any more, not even with chains,
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. Nobody had the strength to tame him.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5Always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6When he saw Jesus from afar, he ran and bowed down to him,
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7and crying out with a loud voice, he said, “What have I to do with you, Jesus, you Son of the Most High God? I adjure you by God, don’t torment me.”
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8For he said to him, “Come out of the man, you unclean spirit!”
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9He asked him, “What is your name?” He said to him, “My name is Legion, for we are many.”
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10He begged him much that he would not send them away out of the country.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12All the demons begged him, saying, “Send us into the pigs, that we may enter into them.”
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13At once Jesus gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs. The herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14Those who fed the pigs fled, and told it in the city and in the country. The people came to see what it was that had happened.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15They came to Jesus, and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed, and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16Those who saw it declared to them what happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17They began to beg him to depart from their region.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons begged him that he might be with him.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19He didn’t allow him, but said to him, “Go to your house, to your friends, and tell them what great things the Lord has done for you and how he had mercy on you.”
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20He went his way, and began to proclaim in Decapolis how Jesus had done great things for him, and everyone marveled.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21When Jesus had crossed back over in the boat to the other side, a great multitude was gathered to him; and he was by the sea.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22Behold, one of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23and begged him much, saying, “My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live.”
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24He went with him, and a great multitude followed him, and they pressed upon him on all sides.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25A certain woman who had a discharge of blood for twelve years,
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27having heard the things concerning Jesus, came up behind him in the crowd and touched his clothes.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28For she said, “If I just touch his clothes, I will be made well.”
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29Immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30Immediately Jesus, perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd and asked, “Who touched my clothes?”
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31His disciples said to him, “You see the multitude pressing against you, and you say, ‘Who touched me?’”
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32He looked around to see her who had done this thing.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34He said to her, “Daughter, your faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease.”
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35While he was still speaking, people came from the synagogue ruler’s house, saying, “Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?”
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36But Jesus, when he heard the message spoken, immediately said to the ruler of the synagogue, “Don’t be afraid, only believe.”
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37He allowed no one to follow him except Peter, James, and John the brother of James.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38He came to the synagogue ruler’s house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39When he had entered in, he said to them, “Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep.”
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40They ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was lying.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41Taking the child by the hand, he said to her, “Talitha cumi!” which means, being interpreted, “Girl, I tell you, get up!”
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42Immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. They were amazed with great amazement.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43He strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.