Marcos 5
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Eles chegaram ao outro lado do mar, à região dos gadarenos.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2Quando ele saiu do barco, imediatamente um homem com um espírito imundo veio dos sepulcros ao seu encontro.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3Ele vivia nos sepulcros. Ninguém mais conseguia amarrá-lo, nem mesmo com correntes,
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4porque muitas vezes já o haviam prendido com grilhões e correntes, mas ele arrebentava as correntes e quebrava os grilhões. Ninguém tinha força para dominá-lo.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5Dia e noite, nos sepulcros e nos montes, ele vivia gritando e cortando-se com pedras.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6Quando ele viu Jesus de longe, correu e prostrou-se diante dele,
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7e gritando com alta voz, disse: “Que tenho eu contigo, Jesus, Filho do Deus Altíssimo? Eu te conjuro por Deus, não me atormentes.”
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8Pois ele lhe dizia: “Saia do homem, espírito imundo!”
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9Ele lhe perguntou: “Qual é o seu nome?” Ele lhe disse: “Meu nome é Legião, porque somos muitos.”
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10Ele lhe implorava repetidamente que não os mandasse para fora da região.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Ora, ali na encosta do monte havia uma grande manada de porcos pastando.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12Todos os demônios lhe imploraram, dizendo: “Manda-nos para os porcos, para que possamos entrar neles.”
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13Imediatamente Jesus lhes deu permissão. Os espíritos imundos saíram e entraram nos porcos. A manada de cerca de dois mil porcos precipitou-se pelo despenhadeiro em direção ao mar, e os animais se afogaram.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14Aqueles que cuidavam dos porcos fugiram, e anunciaram isso na cidade e nos campos. O povo veio ver o que havia acontecido.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15Eles chegaram a Jesus e viram aquele que havia sido endemoninhado sentado, vestido e em perfeito juízo, o mesmo que tivera a legião; e ficaram com medo.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16Aqueles que viram isso lhes contaram o que havia acontecido ao endemoninhado, e também sobre os porcos.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17Então começaram a implorar-lhe que se retirasse da região deles.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18Quando Jesus estava entrando no barco, o homem que havia sido endemoninhado implorou para acompanhá-lo.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19Ele não o permitiu, mas lhe disse: “Vá para sua casa, para os seus amigos, e conte-lhes tudo o que o Senhor fez por você e como ele teve misericórdia de você.”
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20Ele foi embora e começou a proclamar em Decápolis tudo o que Jesus havia feito por ele, e todos se maravilhavam.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21Quando Jesus atravessou novamente o mar de barco, uma grande multidão se reuniu ao seu redor; e ele ficou à beira-mar.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22Eis que chegou um dos chefes da sinagoga, chamado Jairo; e, ao vê-lo, prostrou-se aos seus pés
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23e lhe suplicou insistentemente: “Minha filhinha está à beira da morte. Por favor, venha e imponha as suas mãos sobre ela, para que seja curada e viva.”
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24Jesus foi com ele. Uma grande multidão o seguia e se apertava ao redor dele.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25Certa mulher que tinha um fluxo de sangue por doze anos,
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26e havia sofrido muito nas mãos de vários médicos, e tinha gasto tudo o que possuía, e não havia melhorado, mas, pelo contrário, piorado,
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27depois de ouvir falar de Jesus, aproximou-se por trás, no meio da multidão, e tocou em suas vestes.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28Pois ela dizia: “Se eu apenas tocar em suas vestes, ficarei curada.”
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29Imediatamente a hemorragia cessou, e ela sentiu em seu corpo que estava curada do seu mal.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30Imediatamente Jesus, percebendo que dele havia saído poder, virou-se no meio da multidão e perguntou: “Quem tocou em minhas vestes?”
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31Seus discípulos lhe disseram: “Vês a multidão te apertando, e perguntas: 'Quem me tocou?'”
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32Ele olhou ao redor para ver quem tinha feito aquilo.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33Mas a mulher, temendo e tremendo, sabendo o que lhe havia acontecido, veio e prostrou-se diante dele, e lhe contou toda a verdade.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34Ele lhe disse: “Filha, a sua fé a curou. Vá em paz e fique livre da sua doença.”
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35Enquanto ele ainda falava, chegaram pessoas da casa do chefe da sinagoga, dizendo: “Sua filha está morta. Por que incomodar mais o Mestre?”
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36Mas Jesus, ao ouvir o que diziam, imediatamente falou ao chefe da sinagoga: “Não tenha medo, apenas creia.”
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37Ele não permitiu que ninguém o seguisse, exceto Pedro, Tiago e João, o irmão de Tiago.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38Ele chegou à casa do chefe da sinagoga, e viu um alvoroço, choro e grande lamento.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39Quando ele entrou, disse-lhes: “Por que vocês fazem alvoroço e choram? A criança não está morta, mas dorme.”
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40Eles riram dele. Mas ele, depois de mandar todos saírem, tomou o pai da criança, a mãe dela e os que estavam com ele, e entrou onde a criança estava deitada.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41Tomando a criança pela mão, disse-lhe: “Talita cumi!” que quer dizer: “Menina, eu lhe digo, levante-se!”
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42Imediatamente a menina se levantou e começou a andar, pois tinha doze anos de idade. Eles ficaram tomados de grande espanto.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43Ele lhes ordenou severamente que ninguém soubesse disso, e mandou que lhe dessem algo para comer.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.