Марку 5
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ау ажунс пе челэлалт цэрм ал мэрий, ын цинутул гадаренилор.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2Кынд а ешит Исус дин корабие, Л-а ынтымпинат ындатэ ун ом каре ешя дин морминте, стэпынит де ун дух некурат.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3Омул ачеста ышь авя локуинца ын морминте ши нимень ну май путя сэ-л цинэ легат, нич кяр ку ун ланц.
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4Кэч де мулте орь фусесе легат ку пичоареле ын обезь ши ку кэтуше ла мынь, дар рупсесе кэтушеле ши сфэрымасе обезиле, ши нимень ну-л путя домоли.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5Тотдяуна, зи ши ноапте, стэтя ын морминте ши пе мунць, ципынд ши тэинду-се ку петре.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6Кынд а вэзут пе Исус де департе, а алергат, И с-а ынкинат
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7ши а стригат ку глас таре: „Че ам еу а фаче ку Тине, Исусе, Фиул Думнезеулуй челуй Пряыналт? Те жур ын Нумеле луй Думнезеу сэ ну мэ кинуешть!”
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8Кэч Исус ый зичя: „Дух некурат, ешь дин омул ачеста!”
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9„Каре-ць есте нумеле?” , л-а ынтребат Исус. „Нумеле меу есте Леӂиуне, а рэспунс ел, пентру кэ сунтем мулць.”
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10Ши Ыл руга стэруитор сэ ну-й тримитэ афарэ дин цинутул ачела.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Аколо, лынгэ мунте, ера о турмэ маре де порчь каре пэштяу.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12Ши драчий Л-ау ругат ши ау зис: „Тримите-не ын порчий ачея, ка сэ интрэм ын ей.”
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13Исус ле-а дат вое. Ши духуриле некурате ау ешит ши ау интрат ын порчь; ши турма с-а репезит де пе рыпэ ын маре. Ерау апроапе доуэ мий ши с-ау ынекат ын маре.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14Поркарий ау фуӂит ши ау дат де штире ын четате ши прин сателе вечине. Оамений ау ешит сэ вадэ че с-а ынтымплат.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15Ау венит ла Исус, ши ятэ пе чел че фусесе ындрэчит ши авусесе леӂиуня де драчь, шезынд жос ымбрэкат ши ынтрег ла минте; ши с-ау ынспэймынтат.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16Чей че вэзусерэ челе ынтымплате, ле-ау повестит тот че се петрекусе ку чел ындрэчит ши ку порчий.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17Атунч ау ынчепут сэ роаӂе пе Исус сэ плече дин цинутул лор.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18Пе кынд Се суя Ел ын корабие, омул каре фусесе ындрэчит Ыл руга сэ-л ласе сэ рэмынэ ку Ел.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19Исус ну й-а дат вое, чи й-а зис: „Ду-те акасэ ла ай тэй ши повестеште-ле тот че ць-а фэкут Домнул ши кум а авут милэ де тине.”
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20Ел а плекат ши а ынчепут сэ вестяскэ прин Декаполе тот че-й фэкусе Исус. Ши тоць се минунау.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21Дупэ че а трекут Исус ярэшь де чялалтэ парте ку корабия, с-а адунат мулт нород ын журул Луй. Ел стэтя лынгэ маре.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22Атунч а венит унул дин фрунташий синагоӂий, нумит Иаир. Кум Л-а вэзут, фрунташул с-а арункат ла пичоареле Луй
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23ши Й-а фэкут урмэтоаря ругэминте стэруитоаре: „Фетица мя траӂе сэ моарэ; рогу-Те, вино де-Ць пуне мыниле песте еа, ка сэ се факэ сэнэтоасэ ши сэ трэяскэ.”
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24Исус а плекат ымпреунэ ку ел. Ши дупэ Ел мерӂя мулт нород ши-Л ымбулзя.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25Ши ера о фемее каре де дойспрезече ань авя о скурӂере де сынӂе.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26Еа суферисе мулт де ла мулць докторь, келтуисе тот че авя ши ну симцисе ничо ушураре, ба ынкэ ый ера май рэу.
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27А аузит ворбинду-се деспре Исус, а венит пе динапой прин мулциме ши с-а атинс де хайна Луй.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28Кэч ышь зичя еа: „Дакэ аш путя доар сэ мэ атинг де хайна Луй, мэ вой тэмэдуи.”
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29Ши ындатэ, а секат изворул сынӂелуй ей. Ши а симцит ын тот трупул ей кэ с-а тэмэдуит де боалэ.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30Исус а куноскут ындатэ кэ о путере ешисе дин Ел ши, ынторкынду-Се спре мулциме, а зис: „Чине с-а атинс де хайнеле Меле?”
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31Ученичий Й-ау зис: „Везь кэ мулцимя Те ымбулзеште ши май зичь: ‘Чине с-а атинс де Мине?’ ”
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32Ел Се уйта де жур ымпрежур сэ вадэ пе чя каре фэкусе лукрул ачеста.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33Фемея, ынфрикошатэ ши тремурынд, кэч штия че се петрекусе ын еа, а венит де с-а арункат ла пичоареле Луй ши Й-а спус тот адевэрул.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34Дар Исус й-а зис: „Фийкэ, крединцата те-а мынтуит; ду-те ын паче ши фий тэмэдуитэ де боала та.”
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35Пе кынд ворбя Ел ынкэ, ятэ кэ вин ниште оамень де ла фрунташул синагоӂий, каре-й спун: „Фийка та а мурит; пентру че май суперь пе Ынвэцэторул?”
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36Дар Исус, фэрэ сэ цинэ сямэ де кувинтеле ачестя, а зис фрунташулуй синагоӂий: „Ну те теме, креде нумай!”
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37Ши н-а ынгэдуит нимэнуй сэ-Л ынсоцяскэ, афарэ де Петру, Иаков ши Иоан, фрателе луй Иаков.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38Ау ажунс ла каса фрунташулуй синагоӂий. Аколо, Исус а вэзут о зарвэ ши пе уний каре плынӂяу ши се тынгуяу мулт.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39А интрат ынэунтру ши ле-а зис: „Пентру че фачець атыта зарвэ ши пентру че плынӂець? Копила н-а мурит, чи доарме.”
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40Ей ышь бэтяу жок де Ел. Атунч, дупэ че й-а скос афарэ пе тоць, а луат ку Ел пе татэл копилей, пе мама ей ши пе чей че-Л ынсоцисерэ ши а интрат аколо унде зэчя копила.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41А апукат-о де мынэ ши й-а зис: „Талита куми” , каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Фетицо, скоалэ-те, ыць зик!”
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42Ындатэ, фетица с-а скулат ши а ынчепут сэ умбле, кэч ера де дойспрезече ань. Ей ау рэмас ынкремениць.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43Исус ле-а порунчит ку тэрие сэ ну штие нимень лукрул ачеста ши а зис сэ дя де мынкаре фетицей.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.