Марку 7
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Фарисеий ши кыцьва кэртурарь, вениць дин Иерусалим, с-ау адунат ла Исус.
1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2Ей ау вэзут пе уний дин ученичий Луй прынзинд ку мыниле некурате, адикэ неспэлате.
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3Фарисеий ынсэ ши тоць иудеий ну мэнынкэ фэрэ сэ-шь спеле ку маре бэгаре де сямэ мыниле, дупэ датина бэтрынилор.
3(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4Ши, кынд се ынторк дин пяцэ, ну мэнынкэ декыт дупэ че с-ау скэлдат. Сунт мулте алте обичеюрь пе каре ау апукат ей сэ ле цинэ, прекум спэларя пахарелор, а улчоарелор, а кэлдэрилор ши а патурилор.
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5Ши фарисеий, ши кэртурарий Л-ау ынтребат: „Пентру че ну се цин ученичий Тэй де датина бэтрынилор, чи прынзеск ку мыниле неспэлате?”
5Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6Исус ле-а рэспунс: „Фэцарничилор, бине а пророчит Исая деспре вой, дупэ кум есте скрис: ‘Нородулачеста Мэ чинстеште ку бузеле, дар инима луй есте департе де Мине.
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7Деӂяба Мэ чинстеск ей, дынд ынвэцэтурь каре ну сунт декыт ниште порунчь оменешть.’
7Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8Вой лэсаць порунка луй Думнезеу ши цинець датина ашезатэ де оамень, прекум спэларя улчоарелор ши а пахарелор, ши фачець мулте алте лукрурь де ачестя.”
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9Ел ле-а май зис: „Аць десфиинцат фрумос порунка луй Думнезеу ка сэ цинець датина воастрэ.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10Кэч Мойсе а зис: ‘Сэ чинстештьпе татэл тэу ши пе мама та’ ши: ‘Чинева грэи де рэу пе татэл сэу сау пе мама са сэ фие педепсит ку моартя.’
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11Вой, димпотривэ, зичець: ‘Дакэ ун ом ва спуне татэлуй сэу сау мамей сале: «Орь ку че те-аш путя ажута есте Корбан», адикэ дат луй Думнезеу, фаче бине’;
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12ши ну-л май лэсаць сэ факэ нимик пентру татэл сау пентру мама са.
12і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13Ши аша, аць десфиинцат Кувынтул луй Думнезеу прин датина воастрэ. Ши фачець мулте алте лукрурь де фелул ачеста!”
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14Ын урмэ, а кемат дин ноу нороаделе ла Сине ши ле-а зис: „Аскултаци-Мэ тоць ши ынцелеӂець.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
15Афарэ дин ом ну есте нимик каре, интрынд ын ел, сэ-л поатэ спурка, дар че есе дин ом, ачея-л спуркэ.
15Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16Дакэаре чинева урекь де аузит, сэ аудэ.”
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17Дупэ че а интрат ын касэ, пе кынд ера департе де нород, ученичий Луй Л-ау ынтребат деспре пилда ачаста.
17І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18Ел ле-а зис: „Ши вой сунтець аша де непричепуць? Ну ынцелеӂець кэ нимик дин че интрэ ын ом де афарэ ну-л поате спурка?
18І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19Фииндкэ ну интрэ ын инима луй, чи ын пынтече, ши апой есте дат афарэ, ын хазна?” А зис астфел, фэкынд тоате букателе курате.
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20Ел ле-а май зис: „Че есе дин ом, ачея спуркэ пе ом.
20Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
21Кэчдинэунтру, дин инима оаменилор, ес гындуриле реле, прякурвииле, курвииле, учидериле,
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22фуртишагуриле, лэкомииле, виклешугуриле, ыншелэчуниле, фаптеле де рушине, окюл рэу, хула, труфия, небуния.
22злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23Тоате ачесте лукрурь реле ес динэунтру ши спуркэ пе ом.”
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
24Исус а плекат де аколо ши С-а дус ын цинутул Тирулуй ши ал Сидонулуй. А интрат ынтр-о касэ, доринд сэ ну штие нимень кэ есте аколо, дар н-а путут сэ рэмынэ аскунс.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
25Кэч, ындатэ, о фемее а кэрей фетицэ ера стэпынитэ де ун дух некурат а аузит ворбинду-се деспре Ел ши а венит де с-а арункат ла пичоареле Луй.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
26Фемея ачаста ера о грекоайкэ, де обыршие сиро-феничианэ. Еа Ыл руга сэ скоатэ пе дракул дин фийка ей.
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27Исус й-а зис: „Ласэ сэ се сатуре май ынтый копиий, кэч ну есте бине сэ ей пыня копиилор ши с-о арунчь ла кэцей.”
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
28„Да, Доамне”, Й-а рэспунс еа, „дар ши кэцеий де суб масэ мэнынкэ дин фиримитуриле копиилор.”
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
29Атунч, Исус й-а зис: „Пентру ворба ачаста, ду-те; а ешит дракул дин фийкэ-та.”
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
30Ши кынд а интрат фемея ын каса ей, а гэсит пе копилэ кулкатэ ын пат ши ешисе дракул дин еа.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
31Исус а пэрэсит цинутул Тирулуй ши а венит ярэшь, прин Сидон, ла Маря Галилеий, трекынд прин цинутул Декаполе.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
32Й-ау адус ун сурд каре ворбя ку аневое ши Л-ау ругат сэ-Шь пунэ мыниле песте ел.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
33Ел л-а луат ла о парте дин нород, й-а пус деӂетеле ын урекь ши й-а атинс лимба ку скуйпатул Луй.
33І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34Апой Шь-а ридикат окий спре чер, а суспинат ши а зис: „Ефата” , адикэ „Дескиде-те!”
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35Ындатэ и с-ау дескис урекиле, и с-а дезлегат лимба ши а ворбит фоарте деслушит.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
36Исус ле-а порунчит сэ ну спунэ нимэнуй, дар, ку кыт ле порунчя май мулт, ку атыт Ыл вестяу май мулт.
36І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
37Ей ерау уймиць песте мэсурэ де мулт ши зичяу: „Тоате ле фаче де минуне; кяр ши пе сурзь ый фаче сэ аудэ, ши пе муць сэ ворбяскэ.”
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.