Марко 7
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И скупише се око Њега фарисеји и неки од књижевника који беху дошли из Јерусалима.
1І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2И видевши неке од ученика Његових да нечистим, то јест, неумивеним рукама једу хлеб, укорише их.
2І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3Јер фарисеји и сви Јевреји, не једу док не умију руке до лаката, држећи се оног што им је остало од старих;
3(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4и кад дођу с пазара, не једу док се не умију; и још много има што су примили те држе: перу чаше и жбанове и котлове и клупе.
4і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5А потом питаху Га фарисеји и књижевници: Зашто ученици твоји не живе као што нам је остало од старих, него једу хлеб неумивеним рукама?
5Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6А Он одговарајући рече им: Добро је пророковао Исаија за вас лицемере, као што је писано: Ови људи уснама ме поштују, а срце њихово далеко стоји од мене.
6Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7Но залуду ме поштују учећи наукама, заповестима људским.
7Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8Јер остависте заповести Божје, а држите обичаје људске, прање жбанова и чаша; и друга многа таква чините.
8Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9И рече им: Добро укидате заповест Божју да свој обичај сачувате.
9І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10Јер Мојсије рече: Поштуј оца свог и матер своју; и: Који опсује оца или матер смрћу да умре.
10Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11А ви кажете: Ако каже човек оцу или матери: Корван, то јесте: прилог је чим бих ти ја могао помоћи.
11Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12И тако не дате му ништа учинити, оцу свом или матери својој,
12і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13укидајући реч Божју својим обичајем који сте поставили; и овако много којешта чините.
13обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14И дозвавши сав народ рече им: Послушајте мене сви, и разумите.
14І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
15Ништа нема што би човека могло опоганити да уђе споља у њега, него што излази из њега оно је што погани човека.
15Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16Ако ко има уши да чује нека чује.
16Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17И кад дође од народа у кућу питаху Га ученици Његови за причу.
17І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18И рече им: Зар сте и ви тако неразумни? Не разумете ли да шта год у човека споља улази не може га опоганити?
18І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19Јер му не улази у срце него у трбух; и излази напоље чистећи сва јела.
19бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20Још рече: Шта излази из човека оно погани човека;
20Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
21јер изнутра, из срца људског, излазе мисли зле, прељубе, курварства, убиства,
21З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22крађе, лакомства, пакости, злоће, лукавство, срамоте, зло око, хуљење на Бога, понос, безумље.
22злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23Сва ова зла изнутра излазе, и погане човека.
23все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
24И уставши оданде оде у крајеве тирске и сидонске, и ушавши у кућу хтеде да нико не чује за Њ; и не може се сакрити.
24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
25Јер чувши за Њ жена што у њеној кћери беше дух нечисти, дође и паде к ногама Његовим.
25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
26А жена та беше Гркиња родом Сирофиничанка, и мољаше Га да истера ђавола из кћери њене.
26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27А Исус рече јој: Стани да се најпре деца нахране; јер није право узети хлеб од деце и бацити псима.
27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
28А она одговарајући рече Му: Да, Господе; али и пси под трпезом једу од мрва детињих.
28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
29И рече јој: За ту реч иди; изађе ђаво из кћери твоје.
29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
30И дошавши кући нађе да је ђаво изашао, и кћи лежаше на одру.
30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
31И опет изађе Исус из крајева тирских и сидонских и дође на море галилејско у крајеве десетоградске.
31І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
32И доведоше к Њему глувог и мутавог, и мољаху Га да метне на њ руку.
32І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
33И узевши га из народа насамо метну прсте своје у уши његове, и пљунувши дохвати се језика његовог;
33І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34и погледавши на небо уздахну, и рече му: Ефата, то јесте: Отвори се.
34І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35И одмах му се отворише уши, и разреши се свеза језика његовог и говораше лепо.
35І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
36И запрети им да никоме не казују; али што им више Он забрањиваше они још више разглашаваху.
36І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
37И врло се дивљаху говорећи: Све добро чини; и глуве чини да чују и неме да говоре.
37І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.