Марко 8
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1У то време, кад беше врло много народа и не имаху шта јести, дозва Исус ученике своје и рече им:
1Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2Жао ми је народа, јер већ три дана стоје код мене и немају ништа јести.
2Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3И ако их отпустим гладне кућама њиховим, ослабиће на путу; јер су многи од њих дошли издалека.
3А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4И одговорише Му ученици Његови: Откуда ћемо узети хлеба овде у пустињи да их нахранимо?
4І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5И запита их: Колико имате хлебова? А они казаше: Седам.
5І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6И заповеди народу да поседају по земљи; и узевши оних седам хлебова и хвалу давши, преломи, и даде ученицима својим да раздаду; и раздадоше народу.
6І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7И имаху мало рибица; и њих благословивши рече да и њих раздаду.
7І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8И једоше, и наситише се, и накупише комада што претече седам котарица.
8Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9А оних што су јели беше око четири хиљаде. И отпусти их.
9Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10И одмах уђе у лађу с ученицима својим, и дође у околине далманутске.
10І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11И изађоше фарисеји, и почеше се препирати с Њим, и кушајући Га искаху од Њега знак с неба.
11І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12И уздахнувши духом својим рече: Зашто род овај знак тражи? Заиста вам кажем: неће се дати роду овоме знак.
12І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13И оставивши их уђе опет у лађу, и оде на оне стране.
13І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14И заборавише ученици Његови узети хлеба, и немаху са собом у лађи до један хлеб.
14І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15И заповедаше им говорећи: Гледајте, чувајте се квасца фарисејског и квасца Иродовог.
15І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16И мишљаху, један другом говорећи: То је што хлеба немамо.
16І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17И разумевши Исус рече им: Шта мислите што хлеба немате? Зар још не осећате, нити разумете? Зар је још окамењено срце ваше?
17І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18Очи имате и не видите? Уши имате и не чујете? И не памтите ли
18Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19кад ја пет хлебова преломих на пет хиљада, колико котарица пуних комада накуписте? Рекоше Му: Дванаест.
19Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20А кад седам на четири хиљаде, колико пуних котарица накуписте комада? А они рекоше: Седам.
20Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21И рече им: Како не разумете?
21І рече їм: Як же ви не розумієте?
22И дође у Витсаиду; и доведоше к Њему слепога, и мољаху Га да га се дотакне.
22І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23И узевши за руку слепога изведе га напоље из села, и пљунувши му у очи метну руке на њ, и запита га види ли шта.
23І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24И погледавши рече: Видим људе где иду као дрва.
24І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25И потом опет метну му руке на очи, и рече му да прогледа: и исцели се, и виде све лепо.
25Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26И посла га кући његовој говорећи: Не улази у село, нити казуј коме у селу.
26І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27И изађе Исус и ученици Његови у села Ћесарије Филипове; и путем питаше ученике своје говорећи им: Ко говоре људи да сам ја?
27І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?
28А они одговорише: Јован крститељ; други: Илија; а други: Који од пророка.
28Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29А Он им рече: А ви шта мислите ко сам ја? А Петар одговарајући рече Му: Ти си Христос.
29А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30И запрети им да никоме не казују за Њега.
30І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31И поче их учити да Сину човечјем ваља много пострадати, и да ће Га окривити старешине и главари свештенички и књижевници, и да ће Га убити, и трећи дан да ће устати.
31І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32И говораше о том не устручавајући се. И Петар узе Га и поче Га одвраћати.
32І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33А Он обрнувши се и погледавши на ученике своје запрети Петру говорећи: Иди од мене сотоно; јер ти не мислиш шта је Божје него шта је људско.
33Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34И дозвавши народ с ученицима својим рече им: Ко хоће за мном да иде нека се одрекне себе и узме крст свој, и за мном иде.
34І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35Јер ко хоће душу своју да сачува, изгубиће је; а ко изгуби душу своју мене ради и јеванђеља онај ће је сачувати.
35Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36Јер каква је корист човеку ако задобије сав свет, а души својој науди?
36Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37Или какав ће откуп дати човек за душу своју?
37Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38Јер ко се постиди мене и мојих речи у роду овом прељуботворном и грешном, и Син ће се човечји постидети њега кад дође у слави Оца свог с анђелима светима.
38Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.