Marcum 8
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1In diebus illis iterum cum turba multa esset, nec haberent quod manducarent, convocatis discipulis, ait illis:
1Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2Misereor super turbam: quia ecce jam triduo sustinent me, nec habent quod manducent:
2Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3et si dimisero eos jejunos in domum suam, deficient in via: quidam enim ex eis de longe venerunt.
3А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4Et responderunt ei discipuli sui: Unde illos quis poterit saturare panibus in solitudine?
4І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5Et interrogavit eos: Quot panes habetis? Qui dixerunt: Septem.
5І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6Et præcepit turbæ discumbere super terram. Et accipiens septem panes, gratias agens fregit, et dabat discipulis suis ut apponerent, et apposuerunt turbæ.
6І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7Et habebant pisciculos paucos: et ipsos benedixit, et jussit apponi.
7І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8Et manducaverunt, et saturati sunt, et sustulerunt quod superaverat de fragmentis, septem sportas.
8Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9Erant autem qui manducaverunt, quasi quatuor millia: et dimisit eos.
9Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10Et statim ascendens navim cum discipulis suis, venit in partes Dalmanutha.
10І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11Et exierunt pharisæi, et cœperunt conquirere cum eo, quærentes ab illo signum de cælo, tentantes eum.
11І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12Et ingemiscens spiritu, ait: Quid generatio ista signum quærit? Amen dico vobis, si dabitur generationi isti signum.
12І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13Et dimittens eos, ascendit iterum navim et abiit trans fretum.
13І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14Et obliti sunt panes sumere: et nisi unum panem non habebant secum in navi.
14І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15Et præcipiebat eis, dicens: Videte, et cavete a fermento pharisæorum, et fermento Herodis.
15І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16Et cogitabant ad alterutrum, dicentes: quia panes non habemus.
16І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17Quo cognito, ait illis Jesus: Quid cogitatis, quia panes non habetis? nondum cognoscetis nec intelligitis? adhuc cæcatum habetis cor vestrum?
17І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18oculos habentes non videtis? et aures habentes non auditis? nec recordamini,
18Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19quando quinque panes fregi in quinque millia: quot cophinos fragmentorum plenos sustulistis? Dicunt ei: Duodecim.
19Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20Quando et septem panes in quatuor millia: quot sportas fragmentorum tulistis? Et dicunt ei: Septem.
20Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21Et dicebat eis: Quomodo nondum intelligitis?
21І рече їм: Як же ви не розумієте?
22Et veniunt Bethsaidam, et adducunt ei cæcum, et rogabant eum ut illum tangeret.
22І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23Et apprehensa manu cæci, eduxit eum extra vicum: et exspuens in oculos ejus impositis manibus suis, interrogavit eum si quid videret.
23І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24Et aspiciens, ait: Video homines velut arbores ambulantes.
24І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25Deinde iterum imposuit manus super oculos ejus: et cœpit videre: et restitutus est ita ut clare videret omnia.
25Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26Et misit illum in domum suam, dicens: Vade in domum tuam: et si in vicum introieris, nemini dixeris.
26І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27Et egressus est Jesus, et discipuli ejus in castella Cæsareæ Philippi: et in via interrogabat discipulos suos, dicens eis: Quem me dicunt esse homines?
27І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?
28Qui responderunt illi, dicentes: Joannem Baptistam, alii Eliam, alii vero quasi unum de prophetis.
28Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29Tunc dicit illis: Vos vero quem me esse dicitis? Respondens Petrus, ait ei: Tu es Christus.
29А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30Et comminatus est eis, ne cui dicerent de illo.
30І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31Et cœpit docere eos quoniam oportet Filium hominis pati multa, et reprobari a senioribus, et a summis sacerdotibus et scribis, et occidi: et post tres dies resurgere.
31І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32Et palam verbum loquebatur. Et apprehendens eum Petrus, cœpit increpare eum.
32І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33Qui conversus, et videns discipulos suos, comminatus est Petro, dicens: Vade retro me Satana, quoniam non sapis quæ Dei sunt, sed quæ sunt hominum.
33Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34Et convocata turba cum discipulis suis, dixit eis: Si quis vult me sequi, deneget semetipsum: et tollat crucem suam, et sequatur me.
34І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35Qui enim voluerit animam suam salvam facere, perdet eam: qui autem perdiderit animam suam propter me, et Evangelium, salvam faciet eam.
35Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36Quid enim proderit homini, si lucretur mundum totum et detrimentum animæ suæ faciat?
36Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37Aut quid dabit homo commutationis pro anima sua?
37Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38Qui enim me confusus fuerit, et verba mea in generatione ista adultera et peccatrice, et Filius hominis confundetur eum, cum venerit in gloria Patris sui cum angelis sanctis.
38Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
39Et dicebat illis: Amen dico vobis, quia sunt quidam de hic stantibus, qui non gustabunt mortem donec videant regnum Dei veniens in virtute.
no verse 39 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.