Евангелие от Марка 8
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1В те дни, когда собралось весьма много народа и нечего было им есть, Иисус, призвав учеников Своих, сказал им:
1Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть.
2Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3Если не евшими отпущу их в домы их, ослабеют в дороге, ибо некоторые из них пришли издалека.
3А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4Ученики Его отвечали Ему: откуда мог бы кто взять здесь в пустыне хлебов, чтобы накормить их?
4І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5И спросил их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.
5І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6Тогда велел народу возлечь на землю; и, взяв семь хлебов и воздав благодарение, преломил и дал ученикам Своим, чтобы они раздали; и они раздали народу.
6І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7Было у них и немного рыбок: благословив, Он велел раздать и их.
7І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8И ели, и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин.
8Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9Евших же было около четырех тысяч. И отпустил их.
9Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10И тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.
10І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11Вышли фарисеи, начали с Ним спорить и требовали от Него знамения с неба, искушая Его.
11І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12И Он, глубоко вздохнув, сказал: для чего род сей требует знамения? Истинно говорю вам, не дастся роду сему знамение.
12І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13И, оставив их, опять вошел в лодку и отправился на ту сторону.
13І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14При сем ученики Его забыли взять хлебов и кроме одного хлеба не имели с собою в лодке.
14І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15А Он заповедал им, говоря: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.
15І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16И, рассуждая между собою, говорили: это значит, что хлебов нет у нас.
16І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17Иисус, уразумев, говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Еще ли не понимаете и не разумеете? Еще ли окаменено у вас сердце?
17І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18Имея очи, не видите? имея уши, не слышите? и не помните?
18Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19Когда Я пять хлебов преломил для пяти тысяч человек, сколько полных коробов набрали вы кусков? Говорят Ему: двенадцать.
19Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20А когда семь для четырех тысяч, сколько корзин набрали вы оставшихся кусков. Сказали: семь.
20Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21И сказал им: как же не разумеете?
21І рече їм: Як же ви не розумієте?
22Приходит в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого и просят, чтобы прикоснулся к нему.
22І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23Он, взяв слепого за руку, вывел его вон из селения и, плюнув ему на глаза, возложил на него руки и спросил его: видит ли что?
23І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24Он, взглянув, сказал: вижу проходящих людей, как деревья.
24І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25Потом опять возложил руки на глаза ему и велел ему взглянуть. И он исцелел и стал видеть все ясно.
25Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26И послал его домой, сказав: не заходи в селение и не рассказывай никому в селении.
26І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27И пошел Иисус с учениками Своими в селения Кесарии Филипповой. Дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого почитают Меня люди?
27І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?
28Они отвечали: за Иоанна Крестителя; другие же - за Илию; а иные - за одного из пророков.
28Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Петр сказал Ему в ответ: Ты Христос.
29А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30И запретил им, чтобы никому не говорили о Нем.
30І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31И начал учить их, что Сыну Человеческому много должно пострадать, быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.
31І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32И говорил о сем открыто. Но Петр, отозвав Его, начал прекословить Ему.
32І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33Он же, обратившись и взглянув на учеников Своих, воспретил Петру, сказав: отойди от Меня, сатана, потому что ты думаешь не о том, что Божие, но что человеческое.
33Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34И, подозвав народ с учениками Своими, сказал им: кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.
34І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережет ее.
35Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36Ибо какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит?
36Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37Или какой выкуп даст человек за душу свою?
37Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38Ибо кто постыдится Меня и Моих слов в роде сем прелюбодейном и грешном, того постыдится и Сын Человеческий, когда приидет в славе Отца Своего со святыми Ангелами
38Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.