Marcum 15
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et confestim mane consilium facientes summi sacerdotes cum senioribus, et scribis, et universo concilio, vincientes Jesum, duxerunt, et tradiderunt Pilato.
1І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2Et interrogavit eum Pilatus: Tu es rex Judæorum? At ille respondens, ait illi: Tu dicis.
2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3Et accusabant eum summi sacerdotes in multis.
3І винуватили Його архиєреї багато.
4Pilatus autem rursum interrogavit eum, dicens: Non respondes quidquam? vide in quantis te accusant.
4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5Jesus autem amplius nihil respondit, ita ut miraretur Pilatus.
5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6Per diem autem festum solebat dimittere illis unum ex vinctis, quemcumque petissent.
6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7Erat autem qui dicebatur Barrabas, qui cum seditiosis erat vinctus, qui in seditione fecerat homicidium.
7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8Et cum ascendisset turba, cœpit rogare, sicut semper faciebat illis.
8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9Pilatus autem respondit eis, et dixit: Vultis dimittam vobis regem Judæorum?
9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum summi sacerdotes.
10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11Pontifices autem concitaverunt turbam, ut magis Barabbam dimitteret eis.
11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12Pilatus autem iterum respondens, ait illis: Quid ergo vultis faciam regi Judæorum?
12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13At illi iterum clamaverunt: Crucifige eum.
13Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14Pilatus vero dicebat illis: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant: Crucifige eum.
14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15Pilatus autem volens populo satisfacere, dimisit illis Barabbam, et tradidit Jesum flagellis cæsum, ut crucifigeretur.
15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16Milites autem duxerunt eum in atrium prætorii, et convocant totam cohortem,
16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17et induunt eum purpura, et imponunt ei plectentes spineam coronam.
17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18Et cœperunt salutare eum: Ave rex Judæorum.
18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19Et percutiebant caput ejus arundine: et conspuebant eum, et ponentes genua, adorabant eum.
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20Et postquam illuserunt ei, exuerunt illum purpura, et induerunt eum vestimentis suis: et educunt illum ut crucifigerent eum.
20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
21Et angariaverunt prætereuntem quempiam, Simonem Cyrenæum venientem de villa, patrem Alexandri et Rufi, ut tolleret crucem ejus.
21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
22Et perducunt illum in Golgotha locum: quod est interpretatum Calvariæ locus.
22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23Et dabant ei bibere myrrhatum vinum: et non accepit.
23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24Et crucifigentes eum, diviserunt vestimenta ejus, mittentes sortem super eis, quis quid tolleret.
24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25Erat autem hora tertia: et crucifixerunt eum.
25Була ж година третя, і розпяли Його.
26Et erat titulus causæ ejus inscriptus: Rex Judæorum.
26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27Et cum eo crucifigunt duos latrones: unum a dextris, et alium a sinistris ejus.
27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28Et impleta est Scriptura, quæ dicit: Et cum iniquis reputatus est.
28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
29Et prætereuntes blasphemabant eum, moventes capita sua, et dicentes: Vah ! qui destruis templum Dei, et in tribus diebus reædificas,
29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30salvum fac temetipsum descendens de cruce.
30спаси себе й зійди з хреста.
31Similiter et summi sacerdotes illudentes, ad alterutrum cum scribis dicebant: Alios salvos fecit; seipsum non potest salvum facere.
31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
32Christus rex Israël descendat nunc de cruce, ut videamus, et credamus. Et qui cum eo crucifixi erant, convitiabantur ei.
32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33Et facta hora sexta, tenebræ factæ sunt per totam terram usque in horam nonam.
33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
34Et hora nona exclamavit Jesus voce magna, dicens: Eloi, eloi, lamma sabacthani? quod est interpretatum: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35Et quidam de circumstantibus audientes, dicebant: Ecce Eliam vocat.
35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36Currens autem unus, et implens spongiam aceto, circumponensque calamo, potum dabat ei, dicens: Sinite, videamus si veniat Elias ad deponendum eum.
36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
37Jesus autem emissa voce magna expiravit.
37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38Et velum templi scissum est in duo, a summo usque deorsum.
38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39Videns autem centurio, qui ex adverso stabat, quia sic clamans expirasset, ait: Vere hic homo Filius Dei erat.
39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
40Erant autem et mulieres de longe aspicientes: inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Jacobi minoris, et Joseph mater, et Salome:
40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41et cum esset in Galilæa, sequebantur eum, et ministrabant ei, et aliæ multæ, quæ simul cum eo ascenderant Jerosolymam.
41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42Et cum jam sero esset factum (quia erat parasceve, quod est ante sabbatum),
42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43venit Joseph ab Arimathæa nobilis decurio, qui et ipse erat exspectans regnum Dei, et audacter introivit ad Pilatum, et petiit corpus Jesu.
43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
44Pilatus autem mirabatur si jam obiisset. Et accersito centurione, interrogavit eum si jam mortuus esset.
44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45Et cum cognovisset a centurione, donavit corpus Joseph.
45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
46Joseph autem mercatus sindonem, et deponens eum involvit sindone, et posuit eum in monumento quod erat excisum de petra, et advolvit lapidem ad ostium monumenti.
46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47Maria autem Magdalene et Maria Joseph aspiciebant ubi poneretur.
47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.