Марко 15
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И одмах ујутру учинише веће главари свештенички са старешинама и књижевницима, и сав сабор, и свезавши Исуса одведоше Га и предадоше Пилату.
1І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2И упита Га Пилат: Јеси ли ти цар јудејски? А Он одговарајући рече му: Ти кажеш.
2І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3И тужаху Га главари свештенички врло.
3І винуватили Його архиєреї багато.
4А Пилат опет упита Га говорећи: Зар ништа не одговараш? Гледај шта сведоче на тебе.
4Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5Али Исус више не одговори ништа тако да се дивљаше Пилат.
5Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6А о сваком празнику пушташе им по једног сужња кога искаху.
6На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7А беше један затворен, по имену Варава, са својим другарима који су у буни пролили крв.
7Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8И повикавши народ стаде искати што им свагда чињаше.
8І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9А Пилат им одговори говорећи: Хоћете ли да вам пустим цара јудејског?
9Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10Јер знаше да су Га из зависти предали главари свештенички.
10Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11Али главари свештенички подговорише народ боље Вараву да траже да им пусти.
11Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12А Пилат опет одговарајући рече им: А шта хоћете да чиним с тим што га зовете царем јудејским?
12Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13А они опет повикаше: Распни га.
13Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14А Пилат им рече: А какво је зло учинио? А они гласно викаху: Распни га.
14Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15А Пилат желећи угодити народу пусти им Вараву, а Исуса шибавши предаде да Га разапну.
15Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16А војници Га одведоше у судницу, и сазваше сву чету војника,
16Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17и обукоше Му скерлетну кабаницу, и оплетавши венац од трња метнуше на Њ.
17І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18И стадоше Га поздрављати говорећи: Здраво, царе јудејски!
18та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19И бијаху Га по глави трском, и пљуваху на Њ, и падајући на колена поклањаху Му се.
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20И кад Му се наругаше, свукоше с Њега скерлетну кабаницу, и обукоше Га у Његове хаљине и изведоше Га да Га разапну.
20І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
21И натераше неког Симона из Кирине, оца Александровог и Руфовог, који иђаше из поља, да Му понесе крст.
21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
22И доведоше Га на место Голготу, које ће рећи: Костурница.
22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23И даваху Му да пије вино са смирном, а Он не узе.
23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24И кад Га разапеше, разделише хаљине Његове бацајући коцке за њих ко ће шта узети.
24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25А беше сат трећи кад Га разапеше.
25Була ж година третя, і розпяли Його.
26И беше натпис Његове кривице написан: Цар јудејски.
26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27И с Њим распеше два хајдука, једног с десне, а једног с леве стране Њему.
27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28И изврши се писмо које говори: и метнуше Га међу злочинце.
28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
29И који пролажаху, хуљаху на Њ машући главама својим и говорећи: Аха! Ти што цркву разваљујеш и за три дана начињаш,
29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30помози сам себи и сиђи с крста.
30спаси себе й зійди з хреста.
31Тако и главари свештенички с књижевницима ругаху се говорећи један другом: Другима поможе, а себи не може помоћи.
31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
32Христос цар Израиљев нека сиђе сад с крста да видимо, па ћемо му веровати. И они што беху с Њим разапети ругаху Му се.
32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33А у шестом сату би тама по свој земљи до сата деветог.
33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
34И у деветом сату повика Исус гласно говорећи: Елои! Елои! Лама савахтани? Које значи: Боже мој! Боже мој! Зашто си ме оставио?
34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35И неко од оних што стајаху онде чувши то говораху: Ено зове Илију.
35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36А један отрча те напуни сунђер оцта, па натакнувши на трску појаше Га говорећи: Станите да видимо хоће ли доћи Илија да га скине.
36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
37А Исус повика гласно, и издахну.
37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38И завеса црквена раздре се на двоје с врха до на дно.
38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39А кад виде капетан који стајаше према Њему да с таквом виком издахну, рече: Заиста човек овај Син Божји беше.
39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
40А беху и жене које гледаху издалека, међу којима беше и Марија Магдалина и Марија Јакова малог и Јосије мати, и Соломија,
40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41које иђаху за Њим и кад беше у Галилеји, и служаху Му; и друге многе које беху дошле с Њим у Јерусалим.
41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42И кад би увече (јер беше петак, то јест уочи суботе),
42А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43дође Јосиф из Ариматеје, поштен саветник, који и сам царство Божје чекаше, и усуди се те уђе к Пилату и заиска тело Исусово.
43прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
44А Пилат се зачуди да је већ умро; и дозвавши капетана запита га: Је ли давно умро?
44Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45И дознавши од капетана, даде тело Јосифу.
45А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
46И купивши платно, и скинувши Га, обави платном, и метну Га у гроб који беше исечен у камену, и навали камен на врата од гроба.
46І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47А Марија Магдалина и Марија Јосијина гледаху где Га метаху.
47Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.