Марко 5
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И дођоше преко мора у околину гадаринску.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2И кад изиђе из лађе, одмах Га срете човек с духом нечистим,
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3који живљаше у гробовима и нико га не могаше свезати ни веригама;
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4јер је много пута био метнут у пута и у вериге, па је искидао вериге и пута изломио; и нико га не могаше укротити.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5И једнако дан и ноћ бављаше се у гробовима и у горама вичући и бијући се камењем.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6А кад виде Исуса из далека, потече и поклони Му се.
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7И повикавши гласно рече: Шта је Теби до мене, Исусе Сине Бога Вишњег? Заклињем Те Богом, не мучи ме.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8Јер му говораше: Изађи, душе нечисти, из човека.
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9И питаше га: Како ти је име? И одговори Му: Легеон ми је име; јер нас је много.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10И молише Га веома да их не шаље из оне околине.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11А онде по брегу пасло је велико крдо свиња.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12И молише Га сви ђаволи говорећи: Пошаљи нас у свиње да у њих уђемо.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13И допусти им Исус одмах. И изашавши духови нечисти уђоше у свиње; и навали крдо с брега у море; а беше их око две хиљаде: и потопише се у мору.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14А свињари побегоше, и јавише у граду и по селима. И изађоше људи да виде шта је било.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15И дођоше к Исусу, и видеше беснога у коме је био легеон где седи обучен и паметан; и уплашише се.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16А они што су видели казаше им шта би од беснога и од свиња.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17И почеше Га молити да иде из њихових крајева.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18И кад уђе у лађу, мољаше Га онај што је био бесан да буде с Њим.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19А Исус не даде му, већ му рече: Иди кући својој к својима и кажи им шта ти Господ учини, и како те помилова.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20И оде и поче приповедати у Десет градова шта му учини Исус; и сви се дивљаху.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21И кад пређе Исус у лађи опет на оне стране, скупи се народ многи око Њега; и беше крај мора.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22И гле, дође један од старешина зборничких по имену Јаир; и видевши Га паде пред ноге Његове.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23И мољаше Га врло говорећи: Кћи је моја на самрти; да дођеш и да метнеш на њу руке да оздрави и живи.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24И пође с њим. И за Њим иђаше народа много и туркаху Га.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25И жена некаква која је дванаест година боловала од течења крви
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26и велику муку поднела од многих лекара, и потрошила све што је имала, и ништа јој нису помогли, него још горе начинили,
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27кад је чула за Исуса, дође у народу састраг, и дотаче се хаљине Његове.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28Јер говораше: Ако се само дотакнем хаљина Његових оздравићу.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29И одмах пресахну извор крви њене, и осети у телу да оздрави од болести.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30И одмах Исус осети у себи силу што изађе из Њега, и обазревши се на народ рече: Ко се то дотаче мојих хаљина?
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31И рекоше Му ученици Његови: Видиш народ где Те турка, па питаш: Ко се дотаче мене?
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32И Он се обазираше да види ону која то учини.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33А жена уплашивши се дрхташе, и знајући шта јој се догоди, дође и клече пред Њим, и каза Му сву истину.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34А Он рече јој: Кћери! Вера твоја поможе ти; иди с миром, и буди здрава од болести своје.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35Још Он говораше, а дођоше од старешине зборничког говорећи: Кћи твоја умре; што већ трудиш учитеља?
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36А Исус одмах чувши реч што рекоше рече старешини: Не бој се, само веруј.
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37И не даде за собом ићи никоме осим Петра и Јакова и Јована брата Јаковљевог.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38И дође у кућу старешине зборничког, и виде вреву и плач и јаук велики.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39И ушавши рече им: Шта сте узаврели те плачете? Девојка није умрла, него спава.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40И подсмеваху Му се. А Он истеравши све узе оца девојчиног и матер и који беху с Њим, и уђе где лежаше девојка.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41И узевши девојку за руку рече јој: Талита куми, које значи: Девојко, теби говорим, устани.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42И одмах уста девојка и хођаше; а беше од дванаест година. И зачудише се чудом великим.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43И запрети им врло да нико не дозна за то, и рече: Подајте јој нек једе.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.