Marc 5
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ils arrivèrent à l’autre bord de la mer, dans le pays des Gadaréniens.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2Aussitôt que Jésus fut hors de la barque, il vint au-devant de lui un homme, sortant des sépulcres, et possédé d’un esprit impur.
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3Cet homme avait sa demeure dans les sépulcres, et personne ne pouvait plus le lier, même avec une chaîne.
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4Car souvent il avait eu les fers aux pieds et avait été lié de chaînes, mais il avait rompu les chaînes et brisé les fers, et personne n’avait la force de le dompter.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5Il était sans cesse, nuit et jour, dans les sépulcres et sur les montagnes, criant, et se meurtrissant avec des pierres.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6Ayant vu Jésus de loin, il accourut, se prosterna devant lui,
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7et s’écria d’une voix forte: Qu’y a-t-il entre moi et toi, Jésus, Fils du Dieu Très-Haut? Je t’en conjure au nom de Dieu, ne me tourmente pas.
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8Car Jésus lui disait: Sors de cet homme, esprit impur!
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9Et, il lui demanda: Quel est ton nom? Légion est mon nom, lui répondit-il, car nous sommes plusieurs.
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10Et il le priait instamment de ne pas les envoyer hors du pays.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Il y avait là, vers la montagne, un grand troupeau de pourceaux qui paissaient.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12Et les démons le prièrent, disant: Envoie-nous dans ces pourceaux, afin que nous entrions en eux.
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13Il le leur permit. Et les esprits impurs sortirent, entrèrent dans les pourceaux, et le troupeau se précipita des pentes escarpées dans la mer: il y en avait environ deux mille, et ils se noyèrent dans la mer.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14Ceux qui les faisaient paître s’enfuirent, et répandirent la nouvelle dans la ville et dans les campagnes. Les gens allèrent voir ce qui était arrivé.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15Ils vinrent auprès de Jésus, et ils virent le démoniaque, celui qui avait eu la légion, assis, vêtu, et dans son bon sens; et ils furent saisis de frayeur.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16Ceux qui avaient vu ce qui s’était passé leur racontèrent ce qui était arrivé au démoniaque et aux pourceaux.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17Alors ils se mirent à supplier Jésus de quitter leur territoire.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18Comme il montait dans la barque, celui qui avait été démoniaque lui demanda la permission de rester avec lui.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19Jésus ne le lui permit pas, mais il lui dit: Va dans ta maison, vers les tiens, et raconte-leur tout ce que le Seigneur t’a fait, et comment il a eu pitié de toi.
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20Il s’en alla, et se mit à publier dans la Décapole tout ce que Jésus avait fait pour lui. Et tous furent dans l’étonnement.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21Jésus dans la barque regagna l’autre rive, où une grande foule s’assembla près de lui. Il était au bord de la mer.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22Alors vint un des chefs de la synagogue, nommé Jaïrus, qui, l’ayant aperçu, se jeta à ses pieds,
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23et lui adressa cette instante prière: Ma petite fille est à l’extrémité, viens, impose-lui les mains, afin qu’elle soit sauvée et qu’elle vive.
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24Jésus s’en alla avec lui. Et une grande foule le suivait et le pressait.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25Or, il y avait une femme atteinte d’une perte de sang depuis douze ans.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26Elle avait beaucoup souffert entre les mains de plusieurs médecins, elle avait dépensé tout ce qu’elle possédait, et elle n’avait éprouvé aucun soulagement, mais était allée plutôt en empirant.
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27Ayant entendu parler de Jésus, elle vint dans la foule par derrière, et toucha son vêtement.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28Car elle disait: Si je puis seulement toucher ses vêtements, je serai guérie.
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29Au même instant la perte de sang s’arrêta, et elle sentit dans son corps qu’elle était guérie de son mal.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30Jésus connut aussitôt en lui-même qu’une force était sortie de lui; et, se retournant au milieu de la foule, il dit: Qui a touché mes vêtements?
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31Ses disciples lui dirent: Tu vois la foule qui te presse, et tu dis: Qui m’a touché?
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32Et il regardait autour de lui, pour voir celle qui avait fait cela.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33La femme, effrayée et tremblante, sachant ce qui s’était passé en elle, vint se jeter à ses pieds, et lui dit toute la vérité.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34Mais Jésus lui dit: Ma fille, ta foi t’a sauvée; va en paix, et sois guérie de ton mal.
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35Comme il parlait encore, survinrent de chez le chef de la synagogue des gens qui dirent: Ta fille est morte; pourquoi importuner davantage le maître?
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36Mais Jésus, sans tenir compte de ces paroles, dit au chef de la synagogue: Ne crains pas, crois seulement.
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37Et il ne permit à personne de l’accompagner, si ce n’est à Pierre, à Jacques, et à Jean, frère de Jacques.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38Ils arrivèrent à la maison du chef de la synagogue, où Jésus vit une foule bruyante et des gens qui pleuraient et poussaient de grands cris.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39Il entra, et leur dit: Pourquoi faites-vous du bruit, et pourquoi pleurez-vous? L’enfant n’est pas morte, mais elle dort.
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40Et ils se moquaient de lui. Alors, ayant fait sortir tout le monde, il prit avec lui le père et la mère de l’enfant, et ceux qui l’avaient accompagné, et il entra là où était l’enfant.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41Il la saisit par la main, et lui dit: Talitha koumi, ce qui signifie: Jeune fille, lève-toi, je te le dis.
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42Aussitôt la jeune fille se leva, et se mit à marcher; car elle avait douze ans. Et ils furent dans un grand étonnement.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43Jésus leur adressa de fortes recommandations, pour que personne ne sût la chose; et il dit qu’on donnât à manger à la jeune fille.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.