Markungundru 5
Testamenta Marra (Dieri New Testament)Translation
Testamenta Marra (Dieri New Testament)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ja tana pantuni jerankari pararana wonti Gadarena mitani.
1І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2Ja Nau botandru matja dunkana, nunkangu nurujeli narikutundru kana kutji murumurunto dankamalina wonti,
2І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3Ja ngura nunkani narikutu nganana wonti. Ja kana ngandandarina wonti nina kanjangarieli workamandrala.
3що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4Ngangau pota marapu tanali nina tidna workamandrana wonti, ja nina kanjangarieli dupudupu ngankana wonti; ja nulu kanjangari worduwordu ngankana wonti, ja tidna kanjangari dingadingana wonti; ja wata kulno ngurunguru nganana wonti nina manjujeli ngankala.
4часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5Ja nau milingeru ditjiwirdi ja tinkawirdi narikutuni ja mardawonpani maritjina wonti, ja munta mardali damaterina wonti.
5І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6Nulu Jesus woritandru najina, nau mindrina wonti ja nunkangu pantjaterkana ngarina wonti,
6Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7Ja maritjina wonti ngaiala pirnali ja jatana wonti: „Mina ngakangu ja jinkangu Jesujai, Goda Kapara pirnaia Ngatamurajai? Ngani jinkangu Godani jaura morlalu jatai, wata ngana jupau!“
7і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8Nau nunkangu jatana wonti: „Dunkau, jidni kutji murumuru, nunkangupini kanandru!“
8(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9Ja Nulu nina jakalkana wonti: „Mina tala jinkani nganai?“ Ja nulu kalabana wonti ja nunkangu jatana wonti: „Legion tala ngakani nganai, ngangau ngaiani marapu nganai.“
9І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10Ja nau nunkangu pirna ngatjina wonti, Nulu tanana wata nunkangupini mitandru narrananto.
10І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11Naka mardawanpa kalikalini piki ngami pirna marakana wonti.
11Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12Ja kutji wora nunkangu ngatjina wonti ja jatana wonti: „Ngaianina jinpau pikia, ngangau ngaiani tanangu wirinanto!“
12І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13Ja Jesujeli nurujeli tanangu jenia manuni kurana wonti. Ja kutji murumuru matja dunkana, tana pikini wirina wonti, ja piki ngami mardawonpa kalikalini kalikalibakana wonti ngapani; ja tana 2000 nganana wonti; ja tana ngapani palipalina wonti.
13І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14Ja pikingamalkanietja wora japa mindrina wonti, ja ngura pirnani ja wakani jenia kaukaubana wonti, ja tana dunkana wonti najila, mina pantjina warai.
14А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15Ja tana Jesungu wokarana wonti, ja tanali nina kana kutjila najina wonti ngapu ngamanani, ja kati matja widmaterina, ja tjuru ngumu ngamalkanani, nulupini ngopera Legion ngamalkana warai; ja tana japali pantjina wonti.
15І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16Ja tanali jenia najina wonti tanangu kaukaubana wonti mina kana kutjintani pantjina warai, ja bakana jenia pikini.
16І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17Ja tanali wonina wonti nunkangu ngatjila, Nau tanani wondirandru puntinanto.
17І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18Ja Nau botani matja wirina, nunkangu kana kutjila ngatjina wonti nunkangu jela nganala.
18І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19Jesujeli nunkangu wata manuni kurana wonti, a‐ai, nunkangu jatana wonti: „Wapau pungaia jinkanaia ja nguralaia jinkanaia, ja tanangu kaukaubamai mina pirnala Kaparali jinkangu ngankana warai, ja worderu Nau jinkangu kalumiltjamiltjarina warai.“
19Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20Ja nau puntina wonti ja wonina wonti Dekapolis mitani kaukaubala, mina Jesujeli nunkangu ngankana warai; ja pratjana ngaruparana wonti.
20І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21Ja Jesus nakaldra botali dirkalani jerankana matja pararana, nunkangu kana wolara jurborina wonti; ja Nau pantuni karakara nganana wonti.
21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22Ja mai, jaura pungaia kapara kulno wokarari wonti, tala nunkani Jairus, ja nulu nina najina, nau nunkangu tidnani woraterina wonti.
22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23Ja nau nunkangu pirna ngatjina wonti ja jatana wonti: „Ngatamura mankara ngakani ngara wordu: Kaparau ja nankangu mara kurateriau, ngangau nani tepirinanto; ja tepi ngamananto.“
23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24Ja Nau nunkangunto wapana wonti; ja nunkangu kana wolara karipaterina wonti, ja nina jennia wonti.
24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25Ja widla kulno, nani kilpawoldra marapratjana ja mandru kumaranto nganana wonti.
25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26Ja nani kunki marapundru pirna ketjaketjana wonti, ja poto nankani kalala jinkina wonti, ja nankangu wata marangokana wonti, a‐ai, nani windri morla madlentji pantjina wonti;
26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27Nandru Jesungundru matja ngarana, nani kana wolarani wirina wonti ja tokunkari kati nunkani karakarana wonti.
27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28Ngangau nani jatana wonti: „Ngato windri kati nunkani karakaranani, ngani tepirinani.“
28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29Ja nurujeli kumari tjiri mujarina wonti, ja nandru palku nankanina ngujamana wonti, nani muntjandru matja tepirina.
29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30Ja nurujeli Jesujeli muntali ngujamana wonti, ngurula nunkangundru matja dunkana, Nulu kana wolorani najina karitjina wonti ja jatana wonti: „Warle kati ngakani karakarana warai?“
30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31Ja mili nunkani nunkangu jatana wonti: „Jundru najiai, kana wolarali jidna jeniai, ja jidni jatai: Warle ngana karakarana warai?“
31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32Ja Nulu najina karitjina wonti nana najila, warlenandru jenia ngankana warai.
32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33Widla japali ja ngarranali wokarana wonti, ngangau nandru ngujamana wonti, mina nankangu matja pantjina, ja woraterina wonti nunkangu, ja nunkangu jaura morlalu pratjana jatana wonti.
33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34Nau nankangu jatana wonti: „Ngatamurajai, morlalu ngundranali jinkanali jidna tepi ngankana warai; murlali wapau, ja tepi nganau jinkani muntjandru!“
34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35Nau jenia jatanani, jaura pungaia kaparaia ngurala palpa wokarana wonti ja jatana wonti: „Ngatamura mankara jinkani matja nari; minandru jundru ngujangungara jinkinietja morla ngarapatipatibai?“
35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36Jesujeli jenia kaukaubani jaura nurujeli ngarana wonti, ja jaura pungaia kaparani jatana wonti: „Wata japali nganau, windri morlalu ngundrau!“
36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37Ja Nulu wata kulnuni manuni kurana wonti nunkangu karipaterila, windri Petrungu ja Jakobungu ja Johanningu Jakobuni ngatata.
37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38Ja tana jaura pungaia kaparaia pungani wokarana wonti, ja Nulu patijiritjinani najina wonti, ja tana pirna jindranani ja juajuanganani.
38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39Ja Nau matja wokarana wirina, Nau tanangu jatana wonti: „Minandru jura juajuangai ja jindrai? Kupa wata nari, a‐ai, nania windri mukaturarai.“
39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40Ja tana nunkangu kinkana wonti. Ja Nulu pratjana narrana wonti, ja Nulu kupaia ngaperi ja ngandri, ja tana nunkangunto, patana wonti, ja wirina wonti woderi kupa parana wonti.
40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41Ja Nulu mankara mara patana wonti ja nankangu jatana wonti: „Talitha kumi; jenia wondrai: Mankarajai, ngani jinkangu jatai: Jiritjiau!“
41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42Ja nurujeli mankara jiritjina wonti ja wirarina wonti; ngangau nani kilpawoldra marapratjana ja mandru nganana wonti. Ja tana pirna ngaruparana wonti.
42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43Ja Nulu tanana pirna daudauana wonti, wata kulnujeli jenia ngujamananto; ja Nau jatana wonti, tanali nana buka jinkinanto.
43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.