Марко 2
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И уђе опет у Капернаум после неколико дана; и чу се да је у кући.
1І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.
2И одмах скупише се многи тако да не могаху ни пред вратима да се збију; и казиваше им реч.
2І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.
3И дођоше к Њему с одузетим кога су носили четворо.
3І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.
4И не могући приближити се к Њему од народа открише кућу где Он беше, и прокопавши спустише одар на коме одузети лежаше.
4І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.
5А Исус видевши веру њихову рече узетоме: Синко! Опраштају ти се греси твоји.
5Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
6А онде сеђаху неки од књижевника и помишљаху у срцима својим:
6Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:
7Шта овај тако хули на Бога? Ко може опраштати грехе осим једног Бога?
7Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
8И одмах разумевши Исус духом својим да они тако помишљају у себи, рече им: Што тако помишљате у срцима својим?
8І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?
9Шта је лакше? Рећи узетоме: Опраштају ти се греси, или рећи: Устани и узми одар свој, и ходи?
9Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.
10Но да знате да власт има Син човечји на земљи опраштати грехе, (рече узетоме:)
10От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)
11Теби говорим: устани и узми одар свој, и иди дома.
11Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.
12И уста одмах, и узевши одар изађе пред свима тако да се сви дивљаху и хваљаху Бога говорећи: Никада тога видели нисмо.
12І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
13И изађе опет к мору; и сав народ иђаше к Њему, и учаше их.
13І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.
14И пролазећи виде Левију Алфејевог где седи на царини, и рече му: Хајде за мном. И уставши оде за Њим.
14І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
15И кад сеђаше Исус за трпезом у кући његовој, цариници и грешници многи сеђаху с Њим и с ученицима Његовим: јер их беше много који иђаху за Њим.
15І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
16А књижевници и фарисеји видевши Га где једе с цариницима и с грешницима говораху ученицима Његовим: Зашто с цариницима и грешницима једе и пије?
16І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?
17И чувши Исус рече им: Не требају здрави лекара него болесни. Ја нисам дошао да дозовем праведнике но грешнике на покајање.
17І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.
18И беху ученици Јованови и фарисејски који пошћаху; и дођоше и рекоше Му: Зашто ученици Јованови и фарисејски посте, а твоји ученици не посте?
18А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
19И рече им Исус: Еда ли могу сватови постити док је женик с њима? Докле год имају са собом женика не могу постити.
19І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
20Него ће доћи дани кад ће се отети од њих женик, и тада ће постити, у оне дане.
20Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.
21И нико не пришива нову закрпу на стару хаљину; иначе ће одадрети нова закрпа од старог, и гора ће рупа бити.
21І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
22И нико не сипа ново вино у мехове старе; иначе ново вино продре мехове, и вино се пролије, и мехови пропадну; него ново вино у нове мехове сипати треба.
22І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.
23И догоди Му се да су ишли у суботу кроз усеве, и ученици Његови тргаху путем класје.
23І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
24И фарисеји говораху Му: Гледај, зашто чине у суботу шта не ваља?
24І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
25А Он рече им: Нисте ли никад читали шта учини Давид кад му би до невоље и огладне с онима што беху с њим?
25А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?
26Како уђе у Божју кућу пред Авијатаром поглаваром свештеничким и хлебове постављене поједе којих не беше слободно никоме јести осим свештеницима, и даде их онима који беху с њим?
26Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
27И говораше им: Субота је начињена човека ради, а није човек суботе ради.
27І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
28Дакле је Господар Син човечји и од суботе.
28Тим Син чоловічий — Господь і суботи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.