Марко 11
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И кад се приближи к Јерусалиму, к Витфази и Витанији, код горе маслинске, посла двојицу од ученика својих
1І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
2и рече им: Идите у село што је пред вама, и одмах како уђете у њега наћи ћете магаре привезано, на које нико од људи није уседао; одрешите га и доведите.
2і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.
3И ако вам ко рече: Шта то чините? Кажите: Треба Господу; и одмах ће га послати овамо.
3І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.
4А они одоше, и нађоше магаре привезано код врата напољу на раскршћу, и одрешише га.
4Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
5И неко од оних што стајаху онде рекоше им: Зашто дрешите магаре?
5І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
6А они рекоше им као што им заповеди Исус; и оставише их.
6Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
7И доведоше магаре к Исусу, и метнуше на њ хаљине своје; и уседе на њ.
7І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
8А многи простреше хаљине своје по путу; а једни резаху грање од дрвета, и простираху по путу.
8Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
9А који иђаху пред Њим и за Њим, викаху говорећи: Осана! Благословен који иде у име Господње!
9Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
10Благословено царство оца нашег Давида који иде у име Господње! Осана на висини!
10благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
11И уђе Исус у Јерусалим, и у цркву; и промотривши све, кад би увече, изађе у Витанију с дванаесторицом.
11І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.
12И сутрадан кад изађоше из Витаније, огладне.
12І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
13И видевши издалека смокву с лишћем дође не би ли шта нашао на њој; и дошавши к њој ништа не нађе осим лишћа; јер још не беше време смоквама.
13і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
14И одговарајући Исус рече јој: Да одсад од тебе нико не једе рода довека. И слушаху ученици Његови.
14І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
15И дођоше опет у Јерусалим; и ушавши Исус у цркву стаде изгонити оне који продаваху и куповаху по цркви; и испремета трпезе оних што мењаху новце, и клупе оних што продаваху голубове.
15І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
16И не даде да ко пронесе суда кроз цркву.
16і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
17И учаше говорећи им: Није ли писано: Дом мој нека се зове дом молитве свим народима? А ви начинисте од њега хајдучку пећину.
17І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
18И чуше књижевници и главари свештенички, и тражаху како би Га погубили; плашили су Га се, јер Га је народ слушао.
18І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
19И кад би увече изађе напоље из града.
19І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.
20И у јутру пролазећи видеше смокву где се посушила из корена.
20А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
21И опоменувши се Петар рече Му: Рави! Гле, смоква што си је проклео, посушила се.
21І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
22И одговарајући Исус рече им:
22І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
23Имајте веру Божју; јер вам заиста кажем: ако ко рече гори овој: Дигни се и баци се у море, и не посумња у срцу свом, него узверује да ће бити као што говори: биће му шта год рече.
23Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
24Зато вам кажем: све што иштете у својој молитви верујте да ћете примити; и биће вам.
24Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
25И кад стојите на молитви, праштајте ако шта имате на кога: да и Отац ваш који је на небесима опрости вама погрешке ваше.
25І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
26Ако ли, пак, ви не опраштате, ни Отац ваш који је на небесима неће опростити вама погрешке ваше.
26Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
27И дођоше опет у Јерусалим; и кад хођаше по цркви дођоше к Њему главари свештенички и књижевници и старешине,
27І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,
28и рекоше Му: Каквом власти то чиниш? И ко ти даде власт ту, да то чиниш?
28і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
29А Исус одговарајући рече им: И ја ћу вас да упитам једну реч, и одговорите ми; па ћу вам казати каквом власти ово чиним.
29Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
30Крштење Јованово или би с неба или од људи? Одговорите ми.
30Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.
31И мишљаху у себи говорећи: Ако кажемо: С неба, рећи ће: Зашто му дакле не веровасте?
31І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
32Ако ли кажемо: Од људи, бојимо се народа; јер сви мишљаху за Јована да заиста пророк беше.
32Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.
33И одговарајући рекоше Исусу: Не знамо. И Исус одговарајући рече њима: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
33І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.