Марко 6
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И изађе оданде, и дође на своју постојбину; и за Њим идоше ученици Његови.
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
2И кад дође субота, поче учити у зборници. И многи који слушаху, дивљаху се говорећи: Откуд овоме то? И каква му је премудрост дана? И чудеса таква рукама његовим чине се?
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3Није ли ово дрводеља, син Маријин, а брат Јаковљев и Јосијин и Јудин и Симонов? И нису ли сестре његове овде међу нама? И саблажњаваху се о Њега.
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4А Исус рече им: Нигде није пророк без части до на постојбини својој и у роду и у дому свом.
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
5И не могаше онде ни једно чудо да учини, осим што мало болесника исцели метнувши на њих руке.
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6И чудио се неверству њиховом. И иђаше по околним селима и учаше.
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7И дозва дванаесторицу, и поче их слати два и два, и даваше им власт над духовима нечистим.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8И заповеди им да ништа не узимају на пут осим једног штапа: ни торбе ни хлеба ни новаца у појасу;
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
9него обувени у опанке, и не облачећи две хаљине.
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
10И рече им: Где уђете у дом онде останите док не изађете оданде.
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11И ако вас ко не прими и не послуша вас, излазећи оданде отресите прах с ногу својих за сведочанство њима. Заиста вам кажем: лакше ће бити Содому и Гомору у дан страшног суда него граду оном.
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
12И отишавши проповедаху да се треба кајати;
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13и ђаволе многе изгоњаху; и мазаху уљем многе болеснике; и исцељиваху.
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14И зачу цар Ирод за Исуса (јер Његово име беше се разгласило), и рече: Јован крститељ из мртвих уста, зато чини чудеса.
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15Други говораху: То је Илија. А други говораху: То је пророк или као који од пророка.
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16А кад чу Ирод, рече: То је Јован кога сам ја посекао, он уста из мртвих.
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17Јер овај Ирод посла те ухватише Јована, и свезавши баци га у тамницу Иродијаде ради, жене Филипа брата свог, јер се ожени њом.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18Јер Јован говораше Ироду: Не можеш ти имати жене брата свог.
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19А Иродијада расрди се на њега, и хтеде да га убије, али не могаше.
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20Јер се Ирод бојаше Јована знајући га да је човек праведан и свет, и чуваше га; и много којешта чињаше како му он рече, и радо га слушаше.
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21И догоди се дан згодан, кад Ирод на дан свог рођења даваше вечеру кнезовима својим и војводама и старешинама галилејским.
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22И ушавши кћи Иродијадина и игравши и угодивши Ироду и гостима његовим рече цар девојци: Ишти у мене шта год хоћеш, и даћу ти.
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23И закле јој се: Шта год заиштеш у мене даћу ти, да би било и до пола царства мог.
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24А она изашавши рече матери својој: Шта ћу искати? А она рече: Главу Јована крститеља.
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25И одмах ушавши брзо к цару заиска говорећи: Хоћу да ми даш, сад на кругу, главу Јована крститеља.
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26И забрину се цар, али клетве ради и гостију својих не хте јој одрећи.
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27И одмах посла цар џелата, и заповеди да донесе главу његову.
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28А он отишавши посече га у тамници, и донесе главу његову на кругу, и даде девојци, а девојка даде је матери својој.
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29И чувши ученици његови дођоше и узеше тело његово, и метнуше га у гроб.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30И скупише се апостоли к Исусу, и јавише Му све и шта учинише и шта људе научише.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31И рече им: Дођите ви сами насамо, и почините мало. Јер их беше много који долазе и одлазе, и не имаху кад ни јести.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32И одоше на лађи у пусто место сами.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
33И видеше их људи кад иђаху, и познаше их многи, и пешице из свих градова стецаху се онамо, и престигоше их, и скупише се око Њега.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34И изашавши Исус виде народ многи, и сажали Му се, јер беху као овце без пастира; и поче их учити много.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35И кад би већ пред ноћ, приступише к Њему ученици Његови говорећи: Пусто је место, а већ је касно;
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
36отпусти их нека иду у околна села и паланке да купе себи хлеба; јер немају шта јести.
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37А Он одговарајући рече им: Дајте им ви нека једу. А они рекоше: Једино да идемо да купимо за двеста гроша хлеба, па да им дамо да једу?
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38А Он им рече: Колико хлебова имате? Идите и видите. И видевши рекоше: Пет хлебова и две рибе.
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39И заповеди им да их посаде све на гомиле по зеленој трави.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40И посадише се на гомиле по сто и по педесет.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41И узевши оних пет хлебова и две рибе погледа на небо, и благослови, па преломи хлебове, и даде ученицима својим да метну испред њих; и оне две рибе раздели свима.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42И једоше сви, и наситише се.
42І їли всї, й наситились.
43И накупише комада дванаест котарица пуних и од риба.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44А беше оних што су јели хлебове око пет хиљада људи.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45И одмах натера ученике своје да уђу у лађу и да иду напред на оне стране у Витсаиду док Он отпусти народ.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46И отпустивши их оде на гору да се помоли Богу.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47И увече беше лађа насред мора, а Он сам на земљи.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48И виде их где се муче веслајући: јер им беше противан ветар. И око четврте страже ноћне дође к њима идући по мору; и хтеде да их мимоиђе.
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49А они видевши Га где иде по мору мишљаху да је утвара, и повикаше;
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50јер Га сви видеше и поплашише се. И одмах проговори с њима, и рече им: Не бојте се, ја сам, не плашите се.
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51И уђе к њима у лађу, и утоли ветар; и врло се уплашише, и дивљаху се.
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52Јер их не научише хлебови; јер се беше срце њихово окаменило.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53И прешавши дођоше у земљу генисаретску; и стадоше у крај.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54И кад изађоше из лађе, одмах Га познаше људи.
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55И оптрчавши сав онај крај, почеше на одрима доносити болеснике где су чули да је Он.
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56И куд год иђаше у села или у градове или у паланке, на раскршћима метаху болеснике и мољаху Га да се барем скута од хаљине Његове дотакну: и оздрављаху сви који Га се дотицаху.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.