Mark 6
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And going out from thence, he went into his own country; and his disciples followed him.
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
2And when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were in admiration at his doctrine, saying: How came this man by all these things? and what wisdom is this that is given to him, and such mighty works as are wrought by his hands?
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3Is not this the carpenter, the son of Mary, the brother of James, and Joseph, and Jude, and Simon? are not also his sisters here with us? And they were scandalized in regard of him.
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4And Jesus said to them: A prophet is not without honor, but in his own country, and in his own house, and among his own kindred.
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
5And he could not do any miracles there, only that he cured a few that were sick, laying his hands upon them.
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6And he wondered because of their unbelief, and he went through the villages round about teaching.
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7And he called the twelve; and began to send them two and two, and gave them power over unclean spirits.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8And he commanded them that they should take nothing for the way, but a staff only: no scrip, no bread, nor money in their purse,
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
9But to be shod with sandals, and that they should not put on two coats.
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
10And he said to them: Wheresoever you shall enter into an house, there abide till you depart from that place.
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11And whosoever shall not receive you, nor hear you; going forth from thence, shake off the dust from your feet for a testimony to them.
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
12And going forth they preached that men should do penance:
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13And they cast out many devils, and anointed with oil many that were sick, and healed them.
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14And king Herod heard, (for his name was made manifest,) and he said: John the Baptist is risen again from the dead, and therefore mighty works shew forth themselves in him.
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15And others said: It is Elias. But others said: It is a prophet, as one of the prophets.
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16Which Herod hearing, said: John whom I beheaded, he is risen again from the dead.
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17For Herod himself had sent and apprehended John, and bound him in prison for the sake of Herodias the wife of Philip his brother, because he had married her.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18For John said to Herod: It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19Now Herodias laid snares for him: and was desirous to put him to death, and could not.
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20For Herod feared John, knowing him to be a just and holy man: and kept him, and when he heard him, did many things: and he heard him willingly.
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21And when a convenient day was come, Herod made a supper for his birthday, for the princes, and tribunes, and chief men of Galilee.
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22And when the daughter of the same Herodias had come in, and had danced, and pleased Herod, and them that were at table with him, the king said to the damsel: Ask of me what thou wilt, and I will give it thee.
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23And he swore to her: Whatsoever thou shalt ask I will give thee, though it be the half of my kingdom.
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24Who when she was gone out, said to her mother, What shall I ask? But she said: The head of John the Baptist.
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25And when she was come in immediately with haste to the king, she asked, saying: I will that forthwith thou give me in a dish, the head of John the Baptist.
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26And the king was struck sad. Yet because of his oath, and because of them that were with him at table, he would not displease her:
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27But sending an executioner, he commanded that his head should be brought in a dish.
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28And he beheaded him in the prison, and brought his head in a dish: and gave it to the damsel, and the damsel gave it to her mother.
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29Which his disciples hearing came, and took his body, and laid it in a tomb.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30And the apostles coming together unto Jesus, related to him all things that they had done and taught.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31And he said to them: Come apart into a desert place, and rest a little. For there were many coming and going: and they had not so much as time to eat.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32And going up into a ship, they went into a desert place apart.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
33And they saw them going away, and many knew: and they ran flocking thither on foot from all the cities, and were there before them.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34And Jesus going out saw a great multitude: and he had compassion on them, because they were as sheep not having a shepherd, and he began to teach them many things.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35And when the day was now far spent, his disciples came to him, saying: This is a desert place, and the hour is now past:
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
36Send them away, that going into the next villages and towns, they may buy themselves meat to eat.
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37And he answering said to them: Give you them to eat. And they said to him: Let us go and buy bread for two hundred pence, and we will give them to eat.
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38And he saith to them: How many loaves have you? go and see. And when they knew, they say: Five, and two fishes.
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39And he commanded them that they should make them all sit down by companies upon the green grass.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40And they sat down in ranks, by hundreds and by fifties.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41And when he had taken the five loaves, and the two fishes: looking up to heaven, he blessed, and broke the loaves, and gave to his disciples to set before them: and the two fishes he divided among them all.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42And they all did eat, and had their fill.
42І їли всї, й наситились.
43And they took up the leavings, twelve full baskets of fragments, and of the fishes.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44And they that did eat, were five thousand men.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45And immediately he obliged his disciples to go up into the ship, that they might go before him over the water to Bethsaida, whilst he dismissed the people.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46And when he had dismissed them, he went up to the mountain to pray.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47And when it was late, the ship was in the midst of the sea, and himself alone on the land.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48And seeing them labouring in rowing, (for the wind was against them,) and about the fourth watch of the night, he cometh to them walking upon the sea, and he would have passed by them.
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49But they seeing him walking upon the sea, thought it was an apparition, and they cried out.
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50For they all saw him, and were troubled. And immediately he spoke with them, and said to them: Have a good heart, it is I, fear ye not.
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51And he went up to them into the ship, and the wind ceased: and they were far more astonished within themselves:
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52For they understood not concerning the loaves; for their heart was blinded.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53And when they had passed over, they came into the land of Genezareth, and set to the shore.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54And when they were gone out of the ship, immediately they knew him:
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55And running through that whole country, they began to carry about in beds those that were sick, where they heard he was.
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56And whithersoever he entered, into towns or into villages or cities, they laid the sick in the streets, and besought him that they might touch but the hem of his garment: and as many as touched him were made whole.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.