Mark 12
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he began to speak to them in parables: A certain man planted a vineyard and made a hedge about it, and dug a place for the winefat, and built a tower, and let it to husbandmen; and went into a far country.
1І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.
2And at the season he sent to the husbandmen a servant to receive of the husbandmen of the fruit of the vineyard.
2І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
3Who having laid hands on him, beat him, and sent him away empty.
3Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.
4And again he sent to them another servant; and him they wounded in the head, and used him reproachfully.
4І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
5And again he sent another, and him they killed: and many others, of whom some they beat, and others they killed.
5І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
6Therefore having yet one son, most dear to him; he also sent him unto them last of all, saying: They will reverence my son.
6Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.
7But the husbandmen said one to another: This is the heir; come let us kill him; and the inheritance shall be ours.
7Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
8And laying hold on him, they killed him, and cast him out of the vineyard.
8І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
9What therefore will the lord of the vineyard do? He will come and destroy those husbandmen; and will give the vineyard to others.
9Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
10And have you not read this scripture, The stone which the builders rejected, the same is made the head of the corner:
10Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
11By the Lord has this been done, and it is wonderful in our eyes.
11Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
12And they sought to lay hands on him, but they feared the people. For they knew that he spoke this parable to them. And leaving him, they went their way.
12І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
13And they sent to him some of the Pharisees and of the Herodians; that they should catch him in his words.
13І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
14Who coming, say to him: Master, we know that thou art a true speaker, and carest not for any man; for thou regardest not the person of men, but teachest the way of God in truth. Is it lawful to give tribute to Caesar; or shall we not give it?
14Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
15Who knowing their wiliness, saith to them: Why tempt you me? bring me a penny that I may see it.
15Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.
16And they brought it him. And he saith to them: Whose is this image and inscription? They say to him, Caesar’s.
16Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
17And Jesus answering, said to them: Render therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s. And they marvelled at him.
17І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
18And there came to him the Sadducees, who say there is no resurrection; and they asked him, saying:
18І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
19Master, Moses wrote unto us, that if any man’s brother die, and leave his wife behind him, and leave no children, his brother should take his wife, and raise up seed to his brother.
19Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.
20Now there were seven brethren; and the first took a wife, and died leaving no issue.
20Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
21And the second took her, and died: and neither did he leave any issue. And the third in like manner.
21і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.
22And the seven all took her in like manner; and did not leave issue. Last of all the woman also died.
22І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.
23In the resurrection therefore, when they shall rise again, whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.
23Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
24And Jesus answering, saith to them: Do ye not therefore err, because you know not the scriptures, nor the power of God?
24І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
25For when they shall rise again from the dead, they shall neither marry, nor be married, but are as the angels in heaven.
25Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
26And as concerning the dead that they rise again, have you not read in the book of Moses, how in the bush God spoke to him, saying: I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?
26Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
27He is not the God of the dead, but of the living. You therefore do greatly err.
27Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
28And there came one of the scribes that had heard them reasoning together, and seeing that he had answered them well, asked him which was the first commandment of all.
28І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
29And Jesus answered him: The first commandment of all is, Hear, O Israel: the Lord thy God is one God.
29Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;
30And thou shalt love the Lord thy God, with thy whole heart, and with thy whole soul, and with thy whole mind, and with thy whole strength. This is the first commandment.
30і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
31And the second is like to it: Thou shalt love thy neighbour as thyself. There is no other commandment greater than these.
31А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
32And the scribe said to him: Well, Master, thou hast said in truth, that there is one God, and there is no other besides him.
32І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
33And that he should be loved with the whole heart, and with the whole understanding, and with the whole soul, and with the whole strength; and to love one’s neighbour as one’s self, is a greater thing than all holocausts and sacrifices.
33і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
34And Jesus seeing that he had answered wisely, said to him: Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.
34І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.
35And Jesus answering, said, teaching in the temple: How do the scribes say, that Christ is the son of David?
35І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
36For David himself saith by the Holy Ghost: The Lord said to my Lord, Sit on my right hand, until I make thy enemies thy footstool.
36Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: „Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх.‟
37David therefore himself calleth him Lord, and whence is he then his son? And a great multitude heard him gladly.
37Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
38And he said to them in his doctrine: Beware of the scribes, who love to walk in long robes, and to be saluted in the marketplace,
38І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
39And to sit in the first chairs, in the synagogues, and to have the highest places at suppers:
39та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
40Who devour the houses of widows under the pretence of long prayer: these shall receive greater judgment.
40що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
41And Jesus sitting over against the treasury, beheld how the people cast money into the treasury, and many that were rich cast in much.
41І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
42And there came a certain poor widow, and she cast in two mites, which make a farthing.
42І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
43And calling his disciples together, he saith to them: Amen I say to you, this poor widow hath cast in more than all they who have cast into the treasury.
43І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
44For all they did cast in of their abundance; but she of her want cast in all she had, even her whole living.
44Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.