Mark 14
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now the feast of the pasch, and of the Azymes was after two days; and the chief priests and the scribes sought how they might by some wile lay hold on him, and kill him.
1Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2But they said: Not on the festival day, lest there should be a tumult among the people.
2Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3And when he was in Bethania, in the house of Simon the leper, and was at meat, there came a woman having an alabaster box of ointment of precious spikenard: and breaking the alabaster box, she poured it out upon his head.
3А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4Now there were some that had indignation within themselves, and said: Why was this waste of the ointment made?
4Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5For this ointment might have been sold for more than three hundred pence, and given to the poor. And they murmured against her.
5Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
6But Jesus said: Let her alone, why do you molest her? She hath wrought a good work upon me.
6Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
7For the poor you have always with you: and whensoever you will, you may do them good: but me you have not always.
7Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8She hath done what she could: she is come beforehand to anoint my body for burial.
8Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9Amen, I say to you, wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which she hath done, shall be told for a memorial of her.
9Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10And Judas Iscariot, one of the twelve, went to the chief priests, to betray him to them.
10А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11Who hearing it were glad; and they promised him they would give him money. And he sought how he might conveniently betray him.
11Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12Now on the first day of the unleavened bread, when they sacrificed the pasch, the disciples say to him: Whither wilt thou that we go, and prepare for thee to eat the pasch?
12І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13And he sendeth two of his disciples, and saith to them: Go ye into the city; and there shall meet you a man carrying a pitcher of water, follow him;
13І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
14And whithersoever he shall go in, say to the master of the house, The master saith, Where is my refectory, where I may eat the pasch with my disciples?
14і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15And he will shew you a large dining room furnished; and there prepare ye for us.
15І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16And his disciples went their way, and came into the city; and they found as he had told them, and they prepared the pasch.
16І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17And when evening was come, he cometh with the twelve.
17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
18And when they were at table and eating, Jesus saith: Amen I say to you, one of you that eateth with me shall betray me.
18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19But they began to be sorrowful, and to say to him one by one: Is it I?
19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
20Who saith to them: One of the twelve, who dippeth with me his hand in the dish.
20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21And the Son of man indeed goeth, as it is written of him: but woe to that man by whom the Son of man shall be betrayed. It were better for him, if that man had not been born.
21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22And whilst they were eating, Jesus took bread; and blessing, broke, and gave to them, and said: Take ye. This is my body.
22Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
23And having taken the chalice, giving thanks, he gave it to them. And they all drank of it.
23І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
24And he said to them: This is my blood of the new testament, which shall be shed for many.
24І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25Amen I say to you, that I will drink no more of the fruit of the vine, until that day when I shall drink it new in the kingdom of God.
25Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26And when they had said an hymn, they went forth to the mount of Olives.
26І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27And Jesus saith to them: You will all be scandalized in my regard this night; for it is written, I will strike the shepherd, and the sheep shall be dispersed.
27І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
28But after I shall be risen again, I will go before you into Galilee.
28Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29But Peter saith to him: Although all shall be scandalized in thee, yet not I.
29Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
30And Jesus saith to him: Amen I say to thee, today, even in this night, before the cock crow twice, thou shall deny me thrice.
30І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31But he spoke the more vehemently: Although I should die together with thee, I will not deny thee. And in like manner also said they all.
31Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
32And they came to a farm called Gethsemani. And he saith to his disciples: Sit you here, while I pray.
32І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
33And he taketh Peter and James and John with him; and he began to fear and to be heavy.
33І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34And he saith to them: My soul is sorrowful even unto death; stay you here, and watch.
34і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
35And when he was gone forward a little, he fell flat on the ground; and he prayed, that if it might be, the hour might pass from him.
35І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36And he saith: Abba, Father, all things are possible to thee: remove this chalice from me; but not what I will, but what thou wilt.
36І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37And he cometh, and findeth them sleeping. And he saith to Peter: Simon, sleepest thou? couldst thou not watch one hour?
37І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38Watch ye, and pray that you enter not into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
38Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
39A going away again, he prayed, saying the same words.
39І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40And when he returned, he found them again asleep, (for their eyes were heavy,) and they knew not what to answer him.
40І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41And he cometh the third time, and saith to them: Sleep ye now, and take your rest. It is enough: the hour is come: behold the Son of man shall be betrayed into the hands of sinners.
41І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
42Rise up, let us go. Behold, he that will betray me is at hand.
42Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43And while he was yet speaking, cometh Judas Iscariot, one of the twelve: and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and the scribes and the ancients.
43І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44And he that betrayed him, had given them a sign, saying: Whomsoever I shall kiss, that is he; lay hold on him, and lead him away carefully.
44Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
45And when he was come, immediately going up to him, he saith: Hail, Rabbi; and he kissed him.
45І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46But they laid hands on him, and held him.
46Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47An one of them that stood by, drawing a sword, struck a servant of the chief priest, and cut off his ear.
47Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48And Jesus answering, said to them: Are you come out as to a robber, with swords and staves to apprehend me?
48І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49I was daily with you in the temple teaching, and you did not lay hands on me. But that the scriptures may be fulfilled.
49Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50Then his disciples leaving him, all fled away.
50І, покинувши Його, всї повтїкали.
51And a certain young man followed him, having a linen cloth cast about his naked body; and they laid hold on him.
51А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52But he, casting off the linen cloth, fled from them naked.
52він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53And they brought Jesus to the high priest; and all the priests and the scribes and the ancients assembled together.
53І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54And Peter followed him from afar off, even into the court of the high priest; and he sat with the servants at the fire, and warmed himself.
54А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55And the chief priests and all the council sought for evidence against Jesus, that they might put him to death, and found none.
55Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56For many bore false witness against him, and their evidences were not agreeing.
56Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57And some rising up, bore false witness against him, saying:
57І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58We heard him say, I will destroy this temple made with hands, and within three days I will build another not made with hands.
58Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59And their witness did not agree.
59Та й так не сходились сьвідчення їх.
60And the high priest rising up in the midst, asked Jesus, saying: Answerest thou nothing to the things that are laid to thy charge by these men?
60І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61But he held his peace, and answered nothing. Again the high priest asked him, and said to him: Art thou the Christ the Son of the blessed God?
61Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62And Jesus said to him: I am. And you shall see the Son of man sitting on the right hand of the power of God, and coming with the clouds of heaven.
62Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63Then the high priest rending his garments, saith: What need we any further witnesses?
63Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64You have heard the blasphemy. What think you? Who all condemned him to be guilty of death.
64Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65And some began to spit on him, and to cover his face, and to buffet him, and to say unto him: Prophesy: and the servants struck him with the palms of their hands.
65І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66Now when Peter was in the court below, there cometh one of the maidservants of the high priest.
66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67And when she had seen Peter warming himself, looking on him she saith: Thou also wast with Jesus of Nazareth.
67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68But he denied, saying: I neither know nor understand what thou sayest. And he went forth before the court; and the cock crew.
68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69And again a maidservant seeing him, began to say to the standers by: This is one of them.
69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70But he denied again. And after a while they that stood by said again to Peter: Surely thou art one of them; for thou art also a Galilean.
70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71But he began to curse and to swear, saying; I know not this man of whom you speak.
71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72And immediately the cock crew again. And Peter remembered the word that Jesus had said unto him: Before the cock crow twice, thou shalt thrice deny me. And he began to weep.
72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.