Марко 14
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Беху пак још два дана до пасхе и до дана пресних хлебова; и тражаху главари свештенички и књижевници како би Га из преваре ухватили и убили.
1Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2Али говораху: Не о празнику, да се не би народ побунио.
2Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3И кад беше Он у Витанији у кући Симона губавог и сеђаше за трпезом, дође жена са скленицом многоценога мира чистог нардовог, и разбивши скленицу изливаше Му на главу.
3А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4А неки се срђаху говорећи: Зашто се то миро просипа тако?
4Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5Јер се могаше за њ узети више од триста гроша и дати сиромасима. И викаху на њу.
5Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
6А Исус рече: Оставите је; шта јој сметате? Она учини добро дело на мени.
6Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
7Јер сиромахе имате свагда са собом, и кад год хоћете можете им добро чинити; а мене немате свагда.
7Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8Она шта може, учини: она помаза напред тело моје за укоп.
8Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9Заиста вам кажем: где се год успроповеда јеванђеље ово по свему свету, казаће се и то за спомен њен.
9Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10И Јуда Искариотски, један од дванаесторице оде ка главарима свештеничким да им Га изда.
10А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11А они чувши обрадоваше се, и обрекоше му новце дати: и тражаше згоду да Га изда.
11Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12И у први дан пресних хлебова, кад клаху пасху, рекоше Му ученици Његови: Где ћеш да идемо да Ти зготовимо пасху да једеш?
12І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13И посла двојицу од ученика својих и рече им: Идите у град, и срешће вас човек који носи воду у крчагу; идите за њим,
13І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
14и где уђе кажите господару од оне куће: Учитељ вели: Где је гостионица где ћу јести пасху с ученицима својим?
14і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15И он ће вам показати велику собу прострту готову: онде нам зготовите.
15І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16И изађоше ученици Његови, и дођоше у град, и нађоше као што им каза, и уготовише пасху.
16І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17И кад би увече, дође са дванаесторицом.
17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
18И кад сеђаху за трпезом и јеђаху рече Исус: Заиста вам кажем: један од вас, који једе са мном, издаће ме.
18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19А они се забринуше, и стадоше говорити један за другим: Да не ја? И други: Да не ја?
19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
20А Он одговарајући рече им: Један од дванаесторице који умочи са мном у зделу.
20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21Син човечји дакле иде као што је писано за Њега; али тешко оном човеку који изда Сина човечјег; боље би му било да се није родио онај човек.
21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22И кад јеђаху узе Исус хлеб и благословивши преломи га, и даде им, и рече: Узмите, једите; ово је тело моје.
22Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
23И узе чашу и давши хвалу даде им; и пише из ње сви.
23І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
24И рече им: Ово је крв моја новог завета која ће се пролити за многе.
24І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25Заиста вам кажем: више нећу пити од рода виноградског до оног дана кад ћу га пити новог у царству Божјем.
25Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26И отпојавши хвалу изађоше на гору маслинску.
26І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27И рече им Исус: Сви ћете се ви саблазнити о мене ову ноћ; јер је писано: ударићу пастира и овце ће се разбећи.
27І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
28Али по васкрсењу свом, ја идем пред вама у Галилеју.
28Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29А Петар Му рече: Ако се и сви саблазне, али ја нећу.
29Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
30И рече му Исус: Заиста ти кажем: ноћас док двапут петао не запева три пута ћеш ме се одрећи.
30І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31А он још више говораше: Да бих знао с Тобом и умрети нећу Те се одрећи. Тако и сви говораху.
31Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
32И дођоше у село које се зове Гетсиманија, и рече ученицима својим: Седите овде док ја идем да се помолим Богу.
32І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
33И узе са собом Петра и Јакова и Јована, и забрину се и поче тужити.
33І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34И рече им: Жалосна је душа моја до смрти; почекајте овде, и стражите.
34і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
35И отишавши мало паде на земљу, и мољаше се да би Га мимоишао час, ако је могуће.
35І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36И говораше: Ава Оче! Све је могуће Теби; пронеси чашу ову мимо мене; али опет не како ја хоћу, него како Ти.
36І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37И дође и нађе их где спавају, и рече Петру: Симоне! Зар спаваш? Не може ли једног часа постражити?
37І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38Стражите и молите се Богу да не паднете у напаст; јер је дух срчан али је тело слабо.
38Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
39И опет отишавши помоли се Богу оне исте речи говорећи.
39І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40И вративши се нађе их опет где спавају; јер им беху очи отежале; и не знаху шта би Му одговорили.
40І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41И дође трећи пут, и рече им: Једнако спавате и почивате; доста је; дође час; ево се предаје Син човечји у руке грешницима.
41І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
42Устаните да идемо; ево издајник се мој приближи.
42Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43И одмах, док Он још говораше, дође Јуда, један од дванаесторице, и с њим људи многи с ножевима и с кољем од главара свештеничких и од књижевника и старешина.
43І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44И издајник Његов даде им знак говорећи: Кога ја целивам онај је: држите га, и водите га чувајући.
44Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
45И дошавши одмах приступи к Њему, и рече: Рави! Рави! И целива Га.
45І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46А они метнуше руке своје на Њ и ухватише Га.
46Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47А један од оних што стајаху онде извади нож те удари слугу поглавара свештеничког, и одсече му ухо.
47Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48И одговарајући Исус рече им: Као на хајдука изашли сте с ножевима и с кољем да ме ухватите,
48І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49а сваки дан сам био код вас у цркви и учио, и не ухватисте ме. Али да се збуде писмо.
49Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50И оставивши Га, ученици сви побегоше.
50І, покинувши Його, всї повтїкали.
51И за Њим иђаше некакав младић огрнут платном по голом телу; и ухватише оног младића.
51А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52А он оставивши платно го побеже од њих.
52він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53И доведоше Исуса к поглавару свештеничком, и стекоше се к њему сви главари свештенички и књижевници и старешине.
53І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54И Петар иде за Њим издалека до у двор поглавара свештеничког, и сеђаше са слугама, и грејаше се код огња.
54А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55А главари свештенички и сва скупштина тражаху на Исуса сведочанства да Га убију; и не нађоше;
55Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56јер многи сведочаху лажно на Њега и сведочанства не беху једнака.
56Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57И једни уставши сведочаху на Њега лажно говорећи:
57І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58Ми смо чули где он говори: Ја ћу развалити ову цркву која је рукама начињена, и за три дана начинићу другу која неће бити рукама начињена.
58Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59И ни ово сведочанство њихово не беше једнако.
59Та й так не сходились сьвідчення їх.
60И уставши поглавар свештенички на среду запита Исуса говорећи: Зар ништа не одговараш што ови на тебе сведоче?
60І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61А Он ћуташе и ништа не одговараше. Опет поглавар свештенички запита и рече: Јеси ли ти Христос, Син Благословенога?
61Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62А Исус рече: Јесам; и видећете Сина човечјег где седи с десне стране Силе и иде на облацима небеским.
62Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63А поглавар свештенички раздре своје хаљине, и рече: Шта нам требају више сведоци?
63Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64Чусте хулу на Бога; шта мислите? А они сви казаше да је заслужио смрт.
64Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65И почеше једни пљувати на Њ, и покривати Му лице, и ћушати Га, и говорити Му: Прореци; и слуге Га бијаху по образима.
65І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66И кад беше Петар доле на двору, дође једна од слушкиња поглавара свештеничког,
66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67и видевши Петра где се греје погледа на њ и рече: И ти си био с Исусом Назарећанином.
67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68А он се одрече говорећи: Не знам нити разумем шта ти говориш. И изађе напоље пред двор: и петао запева.
68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69И опет, кад га виде слушкиња, поче говорити онима што стајаху онде: Овај је од њих.
69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70А он се опет одрицаше. И мало затим опет они што стајаху онде рекоше Петру: Ваистину си од њих: јер си Галилејац, и говор ти је онакав.
70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71А он се поче клети и преклињати: Не знам тог човека за кога ви говорите.
71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72И други пут запева петао. И опомену се Петар речи што му рече Исус: Док петао двапут не запева одрећи ћеш ме се трипут. И стаде плакати.
72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.