Mark 6
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1He went out from there. He came into his own country, and his disciples followed him.
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
2When the Sabbath had come, he began to teach in the synagogue, and many hearing him were astonished, saying, “Where did this man get these things?” and, “What is the wisdom that is given to this man, that such mighty works come about by his hands?
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3Isn’t this the carpenter, the son of Mary and brother of James, Joses, Judah, and Simon? Aren’t his sisters here with us?” So they were offended at him.
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4Jesus said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country, and among his own relatives, and in his own house.”
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
5He could do no mighty work there, except that he laid his hands on a few sick people and healed them.
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6He marveled because of their unbelief. He went around the villages teaching.
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7He called to himself the twelve, and began to send them out two by two; and he gave them authority over the unclean spirits.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8He commanded them that they should take nothing for their journey, except a staff only: no bread, no wallet, no money in their purse,
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
9but to wear sandals, and not put on two tunics.
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
10He said to them, “Wherever you enter into a house, stay there until you depart from there.
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11Whoever will not receive you nor hear you, as you depart from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony against them. Assuredly, I tell you, it will be more tolerable for Sodom and Gomorrah in the day of judgment than for that city!”
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
12They went out and preached that people should repent.
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13They cast out many demons, and anointed many with oil who were sick and healed them.
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14King Herod heard this, for his name had become known, and he said, “John the Baptizer has risen from the dead, and therefore these powers are at work in him.”
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15But others said, “He is Elijah.” Others said, “He is a prophet, or like one of the prophets.”
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16But Herod, when he heard this, said, “This is John, whom I beheaded. He has risen from the dead.”
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17For Herod himself had sent out and arrested John and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife, for he had married her.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18For John had said to Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife.”
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19Herodias set herself against him and desired to kill him, but she couldn’t,
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. When he heard him, he did many things, and he heard him gladly.
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21Then a convenient day came when Herod on his birthday made a supper for his nobles, the high officers, and the chief men of Galilee.
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22When the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and those sitting with him. The king said to the young lady, “Ask me whatever you want, and I will give it to you.”
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23He swore to her, “Whatever you ask of me, I will give you, up to half of my kingdom.”
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24She went out and said to her mother, “What shall I ask?” She said, “The head of John the Baptizer.”
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25She came in immediately with haste to the king and requested, “I want you to give me right now the head of John the Baptizer on a platter.”
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26The king was exceedingly sorry, but for the sake of his oaths and of his dinner guests, he didn’t wish to refuse her.
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27Immediately the king sent out a soldier of his guard and commanded to bring John’s head; and he went and beheaded him in the prison,
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28and brought his head on a platter, and gave it to the young lady; and the young lady gave it to her mother.
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29When his disciples heard this, they came and took up his corpse and laid it in a tomb.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30The apostles gathered themselves together to Jesus, and they told him all things, whatever they had done, and whatever they had taught.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31He said to them, “Come away into a deserted place, and rest awhile.” For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32They went away in the boat to a deserted place by themselves.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
33They saw them going, and many recognized him and ran there on foot from all the cities. They arrived before them and came together to him.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34Jesus came out, saw a great multitude, and he had compassion on them because they were like sheep without a shepherd; and he began to teach them many things.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35When it was late in the day, his disciples came to him and said, “This place is deserted, and it is late in the day.
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
36Send them away, that they may go into the surrounding country and villages and buy themselves bread, for they have nothing to eat.”
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37But he answered them, “You give them something to eat.” They asked him, “Shall we go and buy two hundred denarii worth of bread and give them something to eat?”
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38He said to them, “How many loaves do you have? Go see.” When they knew, they said, “Five, and two fish.”
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39He commanded them that everyone should sit down in groups on the green grass.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40They sat down in ranks, by hundreds and by fifties.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41He took the five loaves and the two fish; and looking up to heaven, he blessed and broke the loaves, and he gave to his disciples to set before them, and he divided the two fish among them all.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42They all ate and were filled.
42І їли всї, й наситились.
43They took up twelve baskets full of broken pieces and also of the fish.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44Those who ate the loaves were five thousand men.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45Immediately he made his disciples get into the boat and go ahead to the other side, to Bethsaida, while he himself sent the multitude away.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46After he had taken leave of them, he went up the mountain to pray.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47When evening had come, the boat was in the middle of the sea, and he was alone on the land.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48Seeing them distressed in rowing, for the wind was contrary to them, about the fourth watch of the night he came to them, walking on the sea; and he would have passed by them,
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49but they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and cried out;
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50for they all saw him and were troubled. But he immediately spoke with them and said to them, “Cheer up! It is I! Don’t be afraid.”
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51He got into the boat with them; and the wind ceased, and they were very amazed among themselves, and marveled;
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52for they hadn’t understood about the loaves, but their hearts were hardened.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53When they had crossed over, they came to land at Gennesaret and moored to the shore.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54When they had come out of the boat, immediately the people recognized him,
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55and ran around that whole region, and began to bring those who were sick on their mats to where they heard he was.
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56Wherever he entered—into villages, or into cities, or into the country—they laid the sick in the marketplaces and begged him that they might just touch the fringe of his garment; and as many as touched him were made well.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.