Marcum 6
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et egressus inde, abiit in patriam suam: et sequebantur eum discipuli sui:
1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
2et facto sabbato cœpit in synagoga docere: et multi audientes admirabantur in doctrina ejus, dicentes: Unde huic hæc omnia? et quæ est sapientia, quæ data est illi, et virtutes tales, quæ per manus ejus efficiuntur?
2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3Nonne hic est faber, filius Mariæ, frater Jacobi, et Joseph, et Judæ, et Simonis? nonne et sorores ejus hic nobiscum sunt? Et scandalizabantur in illo.
3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4Et dicebat illis Jesus: Quia non est propheta sine honore nisi in patria sua, et in domo sua, et in cognatione sua.
4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
5Et non poterat ibi virtutem ullam facere, nisi paucos infirmos impositis manibus curavit:
5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6et mirabatur propter incredulitatem eorum, et circuibat castella in circuitu docens.
6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7Et vocavit duodecim: et cœpit eos mittere binos, et dabat illis potestatem spirituum immundorum.
7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8Et præcepit eis ne quid tollerent in via, nisi virgam tantum: non peram, non panem, neque in zona æs,
8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
9sed calceatos sandaliis, et ne induerentur duabus tunicis.
9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
10Et dicebat eis: Quocumque introieritis in domum, illic manete donec exeatis inde:
10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11et quicumque non receperint vos, nec audierint vos, exeuntes inde, excutite pulverem de pedibus vestris in testimonium illis.
11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
12Et exeuntes prædicabant ut pœnitentiam agerent:
12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13et dæmonia multa ejiciebant, et ungebant oleo multos ægros, et sanabant.
13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14Et audivit rex Herodes (manifestum enim factum est nomen ejus), et dicebat: Quia Joannes Baptista resurrexit a mortuis: et propterea virtutes operantur in illo.
14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15Alii autem dicebant: Quia Elias est; alii vero dicebant: Quia propheta est, quasi unus ex prophetis.
15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16Quo audito Herodes ait: Quem ego decollavi Joannem, hic a mortuis resurrexit.
16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17Ipse enim Herodes misit, ac tenuit Joannem, et vinxit eum in carcere propter Herodiadem uxorem Philippi fratris sui, quia duxerat eam.
17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18Dicebat enim Joannes Herodi: Non licet tibi habere uxorem fratris tui.
18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19Herodias autem insidiabatur illi: et volebat occidere eum, nec poterat.
19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20Herodes enim metuebat Joannem, sciens eum virum justum et sanctum: et custodiebat eum, et audito eo multa faciebat, et libenter eum audiebat.
20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21Et cum dies opportunus accidisset, Herodes natalis sui cœnam fecit principibus, et tribunis, et primis Galilææ:
21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22cumque introisset filia ipsius Herodiadis, et saltasset, et placuisset Herodi, simulque recumbentibus, rex ait puellæ: Pete a me quod vis, et dabo tibi:
22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23et juravit illi: Quia quidquid petieris dabo tibi, licet dimidium regni mei.
23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24Quæ cum exisset, dixit matri suæ: Quid petam? At illa dixit: Caput Joannis Baptistæ.
24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25Cumque introisset statim cum festinatione ad regem, petivit dicens: Volo ut protinus des mihi in disco caput Joannis Baptistæ.
25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26Et contristatus est rex: propter jusjurandum, et propter simul discumbentes, noluit eam contristare:
26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27sed misso spiculatore præcepit afferri caput ejus in disco. Et decollavit eum in carcere,
27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28et attulit caput ejus in disco: et dedit illud puellæ, et puella dedit matri suæ.
28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29Quo audito, discipuli ejus venerunt, et tulerunt corpus ejus: et posuerunt illud in monumento.
29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30Et convenientes Apostoli ad Jesum, renuntiaverunt ei omnia quæ egerant, et docuerant.
30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31Et ait illis: Venite seorsum in desertum locum, et requiescite pusillum. Erant enim qui veniebant et redibant multi: et nec spatium manducandi habebant.
31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32Et ascendentes in navim, abierunt in desertum locum seorsum.
32І поплили в пусте місце човном, окроме.
33Et viderunt eos abeuntes, et cognoverunt multi: et pedestres de omnibus civitatibus concurrerunt illuc, et prævenerunt eos.
33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34Et exiens vidit turbam multam Jesus: et misertus est super eos, quia erant sicut oves non habentes pastorem, et cœpit docere multa.
34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35Et cum jam hora multa fieret, accesserunt discipuli ejus, dicentes: Desertus est locus hic, et jam hora præteriit:
35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
36dimitte illos, ut euntes in proximas villas et vicos, emant sibi cibos, quos manducent.
36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37Et respondens ait illis: Date illis vos manducare. Et dixerunt ei: Euntes emamus ducentis denariis panes, et dabimus illis manducare.
37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38Et dicit eis: Quot panes habetis? ite, et videte. Et cum cognovissent, dicunt: Quinque, et duos pisces.
38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39Et præcepit illis ut accumbere facerent omnes secundum contubernia super viride fœnum.
39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40Et discubuerunt in partes per centenos et quinquagenos.
40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41Et acceptis quinque panibus et duobus pisces, intuens in cælum, benedixit, et fregit panes, et dedit discipulis suis, ut ponerent ante eos: et duos pisces divisit omnibus.
41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42Et manducaverunt omnes, et saturati sunt.
42І їли всї, й наситились.
43Et sustulerunt reliquias, fragmentorum duodecim cophinos plenos, et de piscibus.
43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44Erant autem qui manducaverunt quinque millia virorum.
44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45Et statim coëgit discipulos suos ascendere navim, ut præcederent eum trans fretum ad Bethsaidam, dum ipse dimitteret populum.
45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46Et cum dimisisset eos, abiit in montem orare.
46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47Et cum sero esset, erat navis in medio mari et ipse solus in terra.
47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48Et videns eos laborantes in remigando (erat enim ventus contrarius eis) et circa quartam vigiliam noctis venit ad eos ambulans supra mare: et volebat præterire eos.
48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49At illi ut viderunt eum ambulantem supra mare, putaverunt phantasma esse, et exclamaverunt.
49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50Omnes enim viderunt eum, et conturbati sunt. Et statim locutus est cum eis, et dixit eis: Confidite, ego sum: nolite timere.
50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51Et ascendit ad illos in navim, et cessavit ventus. Et plus magis intra se stupebant:
51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52non enim intellexerunt de panibus: erat enim cor eorum obcæcatum.
52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53Et cum transfretassent, venerunt in terram Genesareth, et applicuerunt.
53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54Cumque egressi essent de navi, continuo cognoverunt eum:
54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55et percurrentes universam regionem illam, cœperunt in grabatis eos, qui se male habebant, circumferre, ubi audiebant eum esse.
55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56Et quocumque introibat, in vicos, vel in villas aut civitates, in plateis ponebant infirmos, et deprecabantur eum, ut vel fimbriam vestimenti ejus tangerent, et quotquot tangebant eum, salvi fiebant.
56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.