Marcum 3
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et introivit iterum in synagogam: et erat ibi homo habens manum aridam.
1І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2Et observabant eum, si sabbatis curaret, ut accusarent illum.
2І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3Et ait homini habenti manum aridam: Surge in medium.
3І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4Et dicit eis: Licet sabbatis benefacere, an male? animam salvam facere, an perdere? At illi tacebant.
4І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5Et circumspiciens eos cum ira, contristatus super cæcitate cordis eorum, dicit homini: Extende manum tuam. Et extendit, et restituta est manus illi.
5І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6Exeuntes autem pharisæi, statim cum Herodianis consilium faciebant adversus eum quomodo eum perderent.
6І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7Jesus autem cum discipulis suis secessit ad mare: et multa turba a Galilæa et Judæa secuta est eum,
7Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8et ab Jerosolymis, et ab Idumæa, et trans Jordanem: et qui circa Tyrum et Sidonem multitudo magna, audientes quæ faciebat, venerunt ad eum.
8і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9Et dicit discipulis suis ut navicula sibi deserviret propter turbam, ne comprimerent eum:
9І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10multos enim sanabat, ita ut irruerent in eum ut illum tangerent, quotquot habebant plagas.
10Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11Et spiritus immundi, cum illum videbant, procidebant ei: et clamabant, dicentes:
11А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12Tu es Filius Dei. Et vehementer comminabatur eis ne manifestarent illum.
12І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13Et ascendens in montem vocavit ad se quos voluit ipse: et venerunt ad eum.
13І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14Et fecit ut essent duodecim cum illo: et ut mitteret eos prædicare.
14І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15Et dedit illis potestatem curandi infirmitates et ejiciendi dæmonia.
15і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16Et imposuit Simoni nomen Petrus:
16І дав Симонові імя Петр;
17et Jacobum Zebedæi, et Joannem fratrem Jacobi, et imposuit eis nomina Boanerges, quod est, Filii tonitrui:
17та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18et Andræam, et Philippum, et Bartholomæum, et Matthæum, et Thomam, et Jacobum Alphæi, et Thaddæum, et Simonem Cananæum,
18та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19et Judam Iscariotem, qui et tradidit illum.
19та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20Et veniunt ad domum: et convenit iterum turba, ita ut non possent neque panem manducare.
20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.
21Et cum audissent sui, exierunt tenere eum: dicebant enim: Quoniam in furorem versus est.
21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22Et scribæ, qui ab Jerosolymis descenderant, dicebant: Quoniam Beelzebub habet, et quia in principe dæmoniorum ejicit dæmonia.
22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23Et convocatis eis in parabolis dicebat illis: Quomodo potest Satanas Satanam ejicere?
23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24Et si regnum in se dividatur, non potest regnum illud stare.
24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25Et si domus super semetipsam dispertiatur, non potest domus illa stare.
25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26Et si Satanas consurrexerit in semetipsum, dispertitus est, et non poterit stare, sed finem habet.
26І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27Nemo potest vasa fortis ingressus in domum diripere, nisi prius fortem alliget, et tunc domum ejus diripiet.
27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28Amen dico vobis, quoniam omnia dimittentur filiis hominum peccata, et blasphemiæ quibus blasphemaverint:
28Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29qui autem blasphemaverit in Spiritum Sanctum, non habebit remissionem in æternum, sed reus erit æterni delicti.
29хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30Quoniam dicebant: Spiritum immundum habet.
30бо казали: Духа нечистого має.
31Et veniunt mater ejus et fratres: et foris stantes miserunt ad eum vocantes eum,
31Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32et sedebat circa eum turba: et dicunt ei: Ecce mater tua et fratres tui foris quærunt te.
32І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33Et respondens eis, ait: Quæ est mater mea et fratres mei?
33І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34Et circumspiciens eos, qui in circuitu ejus sedebant, ait: Ecce mater mea et fratres mei.
34І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35Qui enim fecerit voluntatem Dei, hic frater meus, et soror mea, et mater est.
35Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.