Marcum 4
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et iterum cœpit docere ad mare: et congregata est ad eum turba multa, ita ut navim ascendens sederet in mari, et omnis turba circa mare super terram erat:
1І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2et docebat eos in parabolis multa, et dicebat illis in doctrina sua:
2І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3Audite: ecce exiit seminans ad seminandum.
3Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4Et dum seminat, aliud cecidit circa viam, et venerunt volucres cæli, et comederunt illud.
4і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5Aliud vero cecidit super petrosa, ubi non habuit terram multam: et statim exortum est, quoniam non habebat altitudinem terræ:
5Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6et quando exortus est sol, exæstuavit: et eo quod non habebat radicem, exaruit.
6Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7Et aliud cecidit in spinas: et ascenderunt spinæ, et suffocaverunt illud, et fructum non dedit.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8Et aliud cecidit in terram bonam: et dabat fructum ascendentem et crescentem, et afferebat unum triginta, unum sexaginta, et unum centum.
8А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9Et dicebat: Qui habet aures audiendi, audiat.
9І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10Et cum esset singularis, interrogaverunt eum hi qui cum eo erant duodecim, parabolam.
10Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11Et dicebat eis: Vobis datum est nosse mysterium regni Dei: illis autem, qui foris sunt, in parabolis omnia fiunt:
11І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12ut videntes videant, et non videant: et audientes audiant, et non intelligant: nequando convertantur, et dimittantur eis peccata.
12щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13Et ait illis: Nescitis parabolam hanc? Et quomodo omnes parabolas cognoscetis?
13І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14Qui seminat, verbum seminat.
14Сїяч слово сїє.
15Hi autem sunt, qui circa viam, ubi seminatur verbum, et cum audierint, confestim venit Satanas, et aufert verbum, quod seminatum est in cordibus eorum.
15Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16Et hi sunt similiter, qui super petrosa seminantur: qui cum audierint verbum, statim cum gaudio accipiunt illud:
16Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17et non habent radicem in se, sed temporales sunt: deinde orta tribulatione et persecutione propter verbum, confestim scandalizantur.
17та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18Et alii sunt qui in spinas seminantur: hi sunt qui verbum audiunt,
18А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19et ærumnæ sæculi, et deceptio divitiarum, et circa reliqua concupiscentiæ introëuntes suffocant verbum, et sine fructu efficitur.
19та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20Et hi sunt qui super terram bonam seminati sunt, qui audiunt verbum, et suscipiunt, et fructificant, unum triginta, unum sexaginta, et unum centum.
20А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21Et dicebat illis: Numquid venit lucerna ut sub modo ponatur, aut sub lecto? nonne ut super candelabrum ponatur?
21І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22Non est enim aliquid absconditum, quod non manifestetur: nec factum est occultum, sed ut in palam veniat.
22Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23Si quis habet aures audiendi, audiat.
23Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24Et dicebat illis: Videte quid audiatis. In qua mensura mensi fueritis, remetietur vobis, et adjicietur vobis.
24І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25Qui enim habet, dabitur illi: et qui non habet, etiam quod habet auferetur ab eo.
25Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26Et dicebat: Sic est regnum Dei, quemadmodum si homo jaciat sementem in terram,
26І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27et dormiat, et exsurgat nocte et die, et semen germinet, et increscat dum nescit ille.
27та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
28Ultro enim terra fructificat, primum herbam, deinde spicam, deinde plenum frumentum in spica.
28Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29Et cum produxerit fructus, statim mittit falcem, quoniam adest messis.
29Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30Et dicebat: Cui assimilabimus regnum Dei? aut cui parabolæ comparabimus illud?
30І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31Sicut granum sinapis, quod cum seminatum fuerit in terra, minus est omnibus seminibus, quæ sunt in terra:
31Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
32et cum seminatum fuerit, ascendit, et fit majus omnibus oleribus, et facit ramos magnos, ita ut possint sub umbra ejus aves cæli habitare.
32а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
33Et talibus multis parabolis loquebatur eis verbum, prout poterant audire:
33І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34sine parabola autem non loquebatur eis: seorsum autem discipulis suis disserebat omnia.
34Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
35Et ait illis in illa die, cum sero esset factum: Transeamus contra.
35І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36Et dimittentes turbam, assumunt eum ita ut erat in navi: et aliæ naves erant cum illo.
36І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
37Et facta est procella magna venti, et fluctus mittebat in navim, ita ut impleretur navis.
37І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38Et erat ipse in puppi super cervical dormiens: et excitant eum, et dicunt illi: Magister, non ad te pertinet, quia perimus?
38А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39Et exsurgens comminatus est vento, et dixit mari: Tace, obmutesce. Et cessavit ventus: et facta est tranquillitas magna.
39І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40Et ait illis: Quid timidi estis? necdum habetis fidem? et timuerunt timore magno, et dicebant ad alterutrum: Quis, putas, est iste, quia et ventus et mare obediunt ei?
40І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
no verse 41 in this text
41І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.