Mark 4
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he began again to teach by the sea side: and there was gathered unto him a great multitude, so that he entered into a ship, and sat in the sea; and the whole multitude was by the sea on the land.
1І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2And he taught them many things by parables, and said unto them in his doctrine,
2І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3Hearken; Behold, there went out a sower to sow:
3Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4And it came to pass, as he sowed, some fell by the way side, and the fowls of the air came and devoured it up.
4і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5And some fell on stony ground, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
5Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6But when the sun was up, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
6Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7And some fell among thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8And other fell on good ground, and did yield fruit that sprang up and increased; and brought forth, some thirty, and some sixty, and some an hundred.
8А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9And he said unto them, He that hath ears to hear, let him hear.
9І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parable.
10Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11And he said unto them, Unto you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all these things are done in parables:
11І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest at any time they should be converted, and their sins should be forgiven them.
12щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13And he said unto them, Know ye not this parable? and how then will ye know all parables?
13І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14¶ The sower soweth the word.
14Сїяч слово сїє.
15And these are they by the way side, where the word is sown; but when they have heard, Satan cometh immediately, and taketh away the word that was sown in their hearts.
15Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16And these are they likewise which are sown on stony ground; who, when they have heard the word, immediately receive it with gladness;
16Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17And have no root in themselves, and so endure but for a time: afterward, when affliction or persecution ariseth for the word’s sake, immediately they are offended.
17та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18And these are they which are sown among thorns; such as hear the word,
18А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19And the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful.
19та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20And these are they which are sown on good ground; such as hear the word, and receive it , and bring forth fruit, some thirtyfold, some sixty, and some an hundred.
20А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21¶ And he said unto them, Is a candle brought to be put under a bushel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
21І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22For there is nothing hid, which shall not be manifested; neither was any thing kept secret, but that it should come abroad.
22Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23If any man have ears to hear, let him hear.
23Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete, it shall be measured to you: and unto you that hear shall more be given.
24І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken even that which he hath.
25Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26¶ And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the ground;
26І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27And should sleep, and rise night and day, and the seed should spring and grow up, he knoweth not how.
27та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
28For the earth bringeth forth fruit of herself; first the blade, then the ear, after that the full corn in the ear.
28Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29But when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
29Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30¶ And he said, Whereunto shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?
30І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31It is like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, is less than all the seeds that be in the earth:
31Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
32But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches; so that the fowls of the air may lodge under the shadow of it.
32а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
33And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear it .
33І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34But without a parable spake he not unto them: and when they were alone, he expounded all things to his disciples.
34Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
35And the same day, when the even was come, he saith unto them, Let us pass over unto the other side.
35І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36And when they had sent away the multitude, they took him even as he was in the ship. And there were also with him other little ships.
36І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
37And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the ship, so that it was now full.
37І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38And he was in the hinder part of the ship, asleep on a pillow: and they awake him, and say unto him, Master, carest thou not that we perish?
38А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39And he arose, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.
39І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40And he said unto them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?
40І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41And they feared exceedingly, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?
41І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.