Marku 4
Baibal Olcim (Matupi Chin)Translation
Baibal Olcim (Matupi Chin)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Tuili kaengah khaw thuituen ham koep a tong tih hlangping loh a taengah a kumngai a tingtun pah. Te dongah amah te tuili kah lawng khuiah ngol hamla kun. Te vaengah hlangping tah tuili taengkah lan soah boeih om uh.
1І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2Te vaengah amih te nuettahnah neh muep a thuituen tih a thuituennah dongah amih te,
2І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3“ Hnatun uh lah, cangti aka tuh tah cangti tuh ham cet ne .
3Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4A tuh la a om vaengah a ngen tah long ah tla. Te dongah vaa loh a paan tih a kueh .
4і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5Te phoeiah a tloe tah laimen muep aka om pawh lungrhong soah tla tih laimen a dung la a om pawt dongah tlek poe .
5Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6Tedae khomik a thoeng vaengah a kaeng atah a yung a om pawt dongah koh
6Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7Te phoeiah a tloe tah hling khuiah tla. Hling te a rhoeng vaengah cangti te a thing tih a thaih thaii pawh .
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8Te phoeiah, a tloe rhoek tah lai then dongah tla. Te dongah a poe vaengah rhoeng tih a thaih thaii tih a ngen thumkip, a ngen sawmrhuk, a ngen yakhat lo,” a ti nah.
8А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9Te dongah, “ Yaak nah hna aka khueh loh ya saeh,” a ti nah.
9І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10Te dongah amah bueng a om vaengah, a taengvai rhoek neh hlainit rhoek loh nuettahnah te a dawt uh.
10Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11Te dongah amih te, “ Pathen ram kah olhuep te nangmih m'paek coeng. Tedae poengben kah rhoek ham tah soeprhep boeih te nuettahnah la a om pah .
11І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12Te daengah ni a hmuh tah a hmuh uh sui dae a hmat uh pawt eh, a yaak tah a yaak uh sui dae a hmuhming uh pawt eh. Ha mael uh vetih amih te vik hlah ve,” a ti nah.
12щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13Te phoeiah amih te, “ Hekah nuettahnah he na ming uh pawt atah nuettahnah boeih te metlam na ming uh eh?
13І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14Aka tuh loh olthangthen ni a tuh .
14Сїяч слово сїє.
15He tah longpuei kaep kah a soem ol te ni. A yaak vaengah Satan tlek cet tih amih khuiah a soem ol a loh pah .
15Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16Te phoeiah he rhoek tah lungrhong sokah a haeh rhoek ni. Te rhoek loh ol te a yaak uh vaengah omngaihnah neh tlek a doe .
16Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17Tedae a khuiah a yung om uh pawt tih kolkalh bueng om uh. Te phoeiah olka kongah phacipphabaem neh hnaemtaeknah a om atah voeng a khah uh .
17та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18A tloe rhoek hling lakli ah a tuh khaw om. Te rhoek khaw ol aka ya rhoek ni .
18А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19Tedae diklai kah mawntangnah, khuehtawn kah hmilhmaknah neh a tloe boeih ham hoehhamnah ha pawk vaengah ol te a thing tih a tlongtlai la poeh .
19та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20Tedae lai then ah tuh la aka om rhoek tah ol te a yaak uh vaengah a doe uh tih a ngen tah thumkip, a ngen tah sawmrhuk, a ngen tah yakhat la thaihtak,” a ti nah.
20А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21Te phoeiah amih te, “ Hmaiim te voh hmui neh thingkong hmuiah khueh ham a hang khuen? Hmaitung soah a khueh ham moenih a?
21І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22Te dongah a huephael akhaw a phoe mueh la a om moenih. A huep te a thoeng mueh moenih. Te van daengah ni mingpha la a om eh .
22Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23Yaak nah hna aka khueh long te tah ya saeh,” a ti nah.
23Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24Te phoeiah amih te, “ Na yaak uh te poek uh, na nueh nah cungnueh nen te nangmih n'nueh van vetih nangmih taengah han thap ni .
24І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25Aka khueh te tah a paek thil vetih aka khueh pawt te a khueh duen te anih taeng lamloh a lat pah ni,” a ti nah.
25Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26Te phoeiah, “ Pathen ram tah diklai dongah cangtii aka haeh hlang bangla om tangloeng .
26І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27Tedae khoyin khothaih ip vaeng thoo vaeng cakhaw cangtii daih tih a rhoeng te a ming moenih .
27та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
28Diklai amah loh a thaihtak sak tih lamhma la cangkung, te phoeiah cangvuei, cangvuei khuiah cangyen a bae sak .
28Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29Tedae cangvuei loh hmin tih cangah a pha atah vin tlek a pom,” a ti nah.
29Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30Te phoeiah Jesuh loh, “ Pathen ram he metlam n'thuidoek vetih mebang nuettahnah nen n'nueh lah ve?
30І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31Pathen ramtah mukang mu bangla om. Te te diklai dongah a haeh vaengah tah diklai hmankah a tii boeih lakah a yit koek la om .
31Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
32A haeh phoeiah rhoeng tih toian boeih lakah a tanglue la coeng, a hlaeng khaw a len la cawn. Te dongah vaan kah vaa khaw a hlipkhup ah bu a tuk thai,” a ti nah.
32а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
33A yaak thai la hebang nuettahnah neh amih taengah ol muep a thui pah.
33І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34Nuettahnah pawt atah amih taengah a thui moenih. Tedae a hnukbang rhoek ham bueng ni boeih a thuicaih pah.
34Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
35Te khohnin hlaem a pha vaengah amih te, “ Rhlavangan la lan uh sih,” a ti nah.
35І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36Te phoeiah hlangping te a hlah uh tih lawng khuiah aka om Jesuh te pahoi a khuen uh. Lawng tloe rhoek khaw Jesuh taengah om uh.
36І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
37Te vaengah khohli aka tlo hlipuei te hli. Te dongah tuiphu loh lawng te a boh dongah lawng dalh buek.
37І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38Tedae Jesuh tah a maicaem ah om tih luhoe dongah ip. Te vaengah amah te a thoh uh tih, “Saya, m'poci coeng he, na ngaihuet moenih a?” a ti na uh.
38А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39A haeng vaengah khohli te a ho tih tuili te, “ Paa lamtah duem laeh,” a ti nah. Te dongah khohli te paa tih suepduem la boeih om.
39І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40Te phoeiah amih te, “ Balae tih rhalyawp la na om uh? Tangnah na khueh uh hlana? ” a ti nah.
40І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41Tedae a rhih uh tih a rhihnah uh khaw khosava. Te dongah khat neh khat, “Unim he, tuili neh khohli long pataeng boe a ngai pah he?” a ti uh.
41І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.