Марку 10
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Исус а плекат де аколо ши а венит ын цинутул Иудеий, динколо де Йордан. Глоателе с-ау адунат дин ноу ла Ел; ши, дупэ обичеюл Сэу, а ынчепут ярэшь сэ-й ынвеце.
1І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
2Ау венит ла Ел фарисеий ши, ка сэ-Л испитяскэ, Л-ау ынтребат дакэ есте ынгэдуит унуй бэрбат сэ-шь ласе неваста.
2І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
3Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Че в-а порунчит Мойсе?”
3Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
4„Мойсе ”, ау зис ей, „а дат вое ка бэрбатул сэ скрие о карте де деспэрцире ши с-о ласе.”
4Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
5Исус ле-а зис: „Дин причина ымпетририй инимий воастре в-а скрис Мойсе порунка ачаста.
5І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
6Дар, де ла ынчепутул лумий, Думнезеу й-афэкут парте бэрбэтяскэ ши парте фемеяскэ.
6З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7Де ачеява лэса омул пе татэл сэу ши пе мама са ши се ва липи де невастэ-са.
7Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8Ши чей дой вор фи ун сингур труп. Аша кэ ну май сунт дой, чи сунт ун сингур труп.
8і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9Деч, че а ымпреунат Думнезеу, омул сэ ну деспартэ.”
9Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10Ын касэ, ученичий Л-ау ынтребат ярэшь асупра челор де май сус.
10А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11Ел ле-а зис: „Орьчинеышь ласэ неваста ши я пе алта де невастэ, прякурвеште фацэ де еа;
11І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12ши дакэ о невастэ ышь ласэ бэрбатул ши я пе алтул де бэрбат, прякурвеште.”
12І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13Й-ау адус ниште копилашь ка сэ Се атингэ де ей. Дар ученичий ау чертат пе чей че ый адучяу.
13І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
14Кынд а вэзут Исус ачест лукру, С-а мыният ши ле-а зис: „Лэсаць копилаший сэ винэ ла Мине ши ну-й оприць, кэч Ымпэрэция луй Думнезеу есте а челорка ей.
14Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
15Адевэрат вэ спун кэ орьчинену ва прими Ымпэрэция луй Думнезеу ка ун копилаш, ку ничун кип ну ва интра ын еа!”
15Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16Апой й-а луат ын браце ши й-а бинекувынтат, пунынду-Шь мыниле песте ей.
16І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17Токмай кынд ера гата сэ порняскэ ла друм, а алергат ла Ел ун ом каре а ынӂенункят ынаинтя Луй ши Л-а ынтребат: „Бунуле Ынвэцэтор, че сэ фак ка сэ моштенеск вяца вешникэ?”
17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18„Пентру че Мэ нумешть бун?” , й-а зис Исус. „Нимень ну есте бун, декыт Унул сингур: Думнезеу.
18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Куношть порунчиле: ‘Сэну прякурвешть; сэ ну учизь; сэ ну фурь; сэ ну фачь о мэртурисире минчиноасэ; сэ ну ыншель; сэ чинстешть пе татэл тэу ши пе мама та.’”
19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20Ел Й-а рэспунс: „Ынвэцэторуле, тоате ачесте лукрурь ле-ам пэзит ку грижэ дин тинереця мя.”
20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21Исус С-а уйтат цинтэ ла ел, л-а юбит ши й-а зис: „Ыць липсеште ун лукру; ду-те де винде тот че ай, дэ ла сэрачь, ши вей авя о комоарэын чер. Апой вино, я-ць кручя ши урмязэ-Мэ.”
21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22Мыхнит де ачесте кувинте, омул ачеста а плекат ынтристат де тот, кэч авя мулте авуций.
22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23Исус С-а уйтат ымпрежурул Луй ши а зис ученичилор Сэй: „Кыт де аневое вор интра ын Ымпэрэция луй Думнезеу чей че ау авуций!”
23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24Ученичий ау рэмас уймиць де кувинтеле Луй. Исус а луат дин ноу кувынтул ши ле-а зис: „Фиилор, кыт де аневое есте пентру чей чесе ынкред ын богэций сэ интре ын Ымпэрэция луй Думнезеу!
24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25Май лесне есте сэ трякэ о кэмилэ прин урекя унуй ак, декыт сэ интре ун ом богат ын Ымпэрэция луй Думнезеу!”
25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26Ученичий ау рэмас ши май уймиць ши ау зис уний кэтре алций: „Чине поате атунч сэ фие мынтуит?”
26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
27Исус С-а уйтат цинтэ ла ей ши ле-а зис: „Лукрул ачеста есте ку непутинцэ ла оамень, дар ну ла Думнезеу, пентру кэ тоате лукруриле сунт ку путинцэ лаДумнезеу.”
27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
28Петру а ынчепут сэ-Й зикэ: „Ятэ кэ ной ам лэсат тотул ши Те-ам урмат.”
28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29Исус а рэспунс: „Адевэрат вэ спун кэ ну есте нимень каре сэ фи лэсат касэ, сау фраць, сау сурорь, сау татэ, сау мамэ, сау невастэ, сау копий, сау холде пентру Мине ши пентру Евангелие
29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
30ши сэну примяскэ акум, ын вякул ачеста, де о сутэ де орь май мулт: касе, фраць, сурорь, маме, копий ши холде, ымпреунэ ку пригонирь, яр ын вякул виитор, вяца вешникэ.
30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
31Мулцьдин чей динтый вор фи чей де пе урмэ, ши мулць дин чей де пе урмэ вор фи чей динтый.”
31Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
32Ей ерау пе друм ши се суяу ла Иерусалим, ши Исус мерӂя ынаинтя лор. Ученичий ерау тулбураць ши мерӂяу ынгрозиць дупэ Ел. Исус а луат ярэшь ла Ел пе чей дойспрезече ши а ынчепут сэ ле ворбяскэ деспре лукруриле каре авяу сэ И се ынтымпле.
32Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
33„Ятэ” , а зис Ел, „не суим ла Иерусалим, ши Фиул омулуй ва фи дат ын мыниле преоцилор челор май де сямэ ши кэртурарилор. Ей Ыл вор осынди ла моарте ши-Л вор да ын мыниле нямурилор,
33Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
34каре ышь вор бате жок де Ел, Ыл вор бате ку нуеле, Ыл вор скуйпа ши-Л вор оморы; дар, дупэ трей зиле, ва ынвия.”
34і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
35Фиий луй Зебедей, Иаков ши Иоан, ау венит ла Исус ши Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, ам вря сэ не фачь че-Ць вом чере.”
35І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
36Ел ле-а зис: „Че воиць сэ вэ фак?”
36Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
37„Дэ-не”, Й-ау зис ей, „сэ шедем унул ла дряпта Та ши алтул ла стынга Та, кынд вей фи ымбрэкат ын слава Та.”
37Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
38Исус ле-а рэспунс: „Ну штиць че черець. Путець вой сэ бець пахарул пе каре ам сэ-л бяу Еу, сау сэ фиць ботезаць ку ботезул ку каре ам сэ фиу ботезат Еу?”
38Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
39„Путем”, ау зис ей. Ши Исус ле-а рэспунс: „Есте адевэрат кэ пахарул пе каре-л вой бя Еу, ыл вець бя ши ку ботезул ку каре вой фи ботезат Еу, вець фи ботезаць,
39Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
40дар чинстя де а шедя ла дряпта сау ла стынга Мя ну атырнэ де Мине с-о дау, чи еа есте нумай пентру ачея пентру каре а фост прегэтитэ.”
40тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
41Чей зече, кынд ау аузит лукрул ачеста, ау ынчепут сэ се мыние пе Иаков ши пе Иоан.
41І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
42Исус й-а кемат ла Ел ши ле-а зис: „Штицькэ чей привиць дрепт кырмуиторь ай нямурилор, домнеск песте еле ши май-марий лор ле порунческ ку стэпынире.
42Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
43Дарынтре вой сэ ну фие аша. Чи орькаре ва вря сэ фие маре ынтре вой сэ фие служиторул востру;
43Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
44ши орькаре ва вря сэ фие чел динтый ынтре вой сэ фие робул тутурор.
44і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
45Кэч Фиуломулуй н-а венит сэ И се служяскэ, чи Ел сэ служяскэ ши сэ-Шьдя вяца рэскумпэраре пентру мулць!”
45Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
46Ау ажунс ла Иерихон. Ши, пе кынд ешя Исус дин Иерихон ку ученичий Сэй ши ку о маре мулциме де оамень, фиул луй Тимеу, Бартимеу, ун чершетор орб, шедя жос, лынгэ друм, ши черя де милэ.
46І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
47Ел а аузит кэ трече Исус дин Назарет ши а ынчепут сэ стриӂе: „Исусе, Фиул луй Давид, ай милэ де мине!”
47І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
48Мулць ыл чертау сэ такэ, дар ел ши май таре стрига: „Фиул луй Давид, ай милэ де мине!”
48І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
49Исус С-а оприт ши а зис: „Кемаци-л!” Ау кемат пе орб ши й-ау зис: „Ындрэзнеште, скоалэ-те, кэч те кямэ.”
49І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
50Орбул шь-а арункат хайна, а сэрит ши а венит ла Исус.
50Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
51Исус а луат кувынтул ши й-а зис: „Че врей сэ-ць фак?” „Рабуни”, Й-а рэспунс орбул, „сэ капэт ведеря.”
51І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
52Ши Исус й-а зис: „Ду-те, крединцата те-а мынтуит.” Ындатэ орбул шь-а кэпэтат ведеря ши а мерс пе друм дупэ Исус.
52Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.