Плач 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
1Опомени се, Господе, шта нас задеси; погледај и види срамоту нашу.
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
2Наследство наше привали се туђинцима, домови наши иностранцима.
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
3Постасмо сироте, без оца, матере наше као удовице.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
4Своју воду пијемо за новце, своја дрва купујемо.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
5На врату нам је јарам, и гоне нас; уморени немамо одмора.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
6Пружамо руку к Мисирцима и Асирцима, да се наситимо хлеба.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
7Оци наши згрешише, и нема их, а ми носимо безакоња њихова.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
8Робови нам господаре, нема никога да избави из руку њихових.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
9Са страхом за живот свој од мача у пустињи доносимо себи хлеб.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
10Кожа нам поцрне као пећ од љуте глади.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
11Срамоте жене на Сиону и девојке по градовима Јудиним.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
12Кнезове вешају својим рукама, не поштују лице старачко.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
13Младиће узимају под жрвње, и деца падају под дрвима.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
14Стараца нема више на вратима, ни младића на певању.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
15Неста радости срцу нашем, игра наша претвори се у жалост.
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
16Паде венац с главе наше; тешко нама, што згрешисмо!
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
17Стога је срце наше жалосно, стога очи наше потамнеше,
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
18Са горе Сиона, што опусте, и лисице иду по њој.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
19Ти, Господе, остајеш довека, престо Твој од колена до колена.
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
20Зашто хоћеш да нас заборавиш довека, да нас оставиш задуго?
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
21Обрати нас, Господе, к себи, и обратићемо се; понови дане наше како беху пре.
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
22Јер еда ли ћеш нас сасвим одбацити и гневити се на нас веома?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.