Плач 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
1اُذْكُرْ يَارَبُّ مَاذَا صَارَ لَنَا. أَشْرِفْ وَٱنْظُرْ إِلَى عَارِنَا.
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
2قَدْ صَارَ مِيرَاثُنَا لِلْغُرَبَاءِ. بُيُوتُنَا لِلْأَجَانِبِ.
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
3صِرْنَا أَيْتَامًا بِلَا أَبٍ. أُمَّهَاتُنَا كَأَرَامِلَ.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
4شَرِبْنَا مَاءَنَا بِٱلْفِضَّةِ. حَطَبُنَا بِٱلثَّمَنِ يَأْتِي.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
5عَلَى أَعْنَاقِنَا نُضْطَهَدُ. نَتْعَبُ وَلَا رَاحَةَ لَنَا.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
6أَعْطَيْنَا ٱلْيَدَ لِلْمِصْرِيِّينَ وَٱلْأَشُّورِيِّينَ لِنَشْبَعَ خُبْزًا.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
7آبَاؤُنَا أَخْطَأُوا وَلَيْسُوا بِمَوْجُودِينَ، وَنَحْنُ نَحْمِلُ آثَامَهُمْ.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
8عَبِيدٌ حَكَمُوا عَلَيْنَا. لَيْسَ مَنْ يُخَلِّصُ مِنْ أَيْدِيهِمْ.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
9بِأَنْفُسِنَا نَأْتِي بِخُبْزِنَا مِنْ جَرَى سَيْفِ ٱلْبَرِّيَّةِ.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
10جُلُودُنَا ٱسْوَدَّتْ كَتَنُّورٍ مِنْ جَرَى نِيرَانِ ٱلْجُوعِ.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
11أَذَلُّوا ٱلنِّسَاءَ فِي صِهْيَوْنَ، ٱلْعَذَارَى فِي مُدُنِ يَهُوذَا.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
12ٱلرُّؤَسَاءُ بِأَيْدِيهِمْ يُعَلَّقُونَ، وَلَمْ تُعْتَبَرْ وُجُوهُ ٱلشُّيُوخِ.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
13أَخَذُوا ٱلشُّبَّانَ لِلطَّحْنِ، وَٱلصِّبْيَانَ عَثَرُوا تَحْتَ ٱلْحَطَبِ.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
14كَفَّتِ ٱلشُّيُوخُ عَنِ ٱلْبَابِ، وَٱلشُّبَّانُ عَنْ غِنَائِهِمْ.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
15مَضَى فَرَحُ قَلْبِنَا. صَارَ رَقْصُنَا نَوْحًا.
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
16سَقَطَ إِكْلِيلُ رَأْسِنَا. وَيْلٌ لَنَا لِأَنَّنَا قَدْ أَخْطَأْنَا.
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
17مِنْ أَجْلِ هَذَا حَزِنَ قَلْبُنَا. مِنْ أَجْلِ هَذِهِ أَظْلَمَتْ عُيُونُنَا.
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
18مِنْ أَجْلِ جَبَلِ صِهْيَوْنَ ٱلْخَرِبِ. ٱلثَّعَالِبُ مَاشِيَةٌ فِيهِ.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
19أَنْتَ يَارَبُّ إِلَى ٱلْأَبَدِ تَجْلِسُ. كُرْسِيُّكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
20لِمَاذَا تَنْسَانَا إِلَى ٱلْأَبَدِ وَتَتْرُكُنَا طُولَ ٱلْأَيَّامِ؟
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
21اُرْدُدْنَا يَارَبُّ إِلَيْكَ فَنَرْتَدَّ. جَدِّدْ أَيَّامَنَا كَٱلْقَدِيمِ.
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
22هَلْ كُلَّ ٱلرَّفْضِ رَفَضْتَنَا؟ هَلْ غَضِبْتَ عَلَيْنَا جِدًّا؟
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.