Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1أَنَا هُوَ ٱلرَّجُلُ ٱلَّذِي رأَى مَذَلَّةً بِقَضِيبِ سَخَطِهِ.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2قَادَنِي وَسَيَّرَنِي فِي ٱلظَّلَامِ وَلَا نُورَ.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3حَقًّا إِنَّهُ يَعُودُ وَيَرُدُّ عَلَيَّ يَدَهُ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4أَبْلَى لَحْمِي وَجِلْدِي. كَسَّرَ عِظَامِي.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5بَنَى عَلَيَّ وَأَحَاطَنِي بِعَلْقَمٍ وَمَشَقَّةٍ.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6أَسْكَنَنِي فِي ظُلُمَاتٍ كَمَوْتَى ٱلْقِدَمِ.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7سَيَّجَ عَلَيَّ فَلَا أَسْتَطِيعُ ٱلْخُرُوجَ. ثَقَّلَ سِلْسِلَتِي.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8أَيْضًا حِينَ أَصْرُخُ وَأَسْتَغِيثُ يَصُدُّ صَلَاتِي.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9سَيَّجَ طُرُقِي بِحِجَارَةٍ مَنْحُوتَةٍ. قَلَبَ سُبُلِي.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10هُوَ لِي دُبٌّ كَامِنٌ، أَسَدٌ فِي مَخَابِىءَ.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11مَيَّلَ طُرُقِي وَمَزَّقَنِي. جَعَلَنِي خَرَابًا.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12مَدَّ قَوْسَهُ وَنَصَبَنِي كَغَرَضٍ لِلسَّهْمِ.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13أَدْخَلَ فِي كُلْيَتَيَّ نِبَالَ جُعْبَتِهِ.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14صِرْتُ ضُحْكَةً لِكُلِّ شَعْبِي، وَأُغْنِيَةً لَهُمُ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15أَشْبَعَنِي مَرَائِرَ وَأَرْوَانِي أَفْسَنْتِينًا،
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16وَجَرَشَ بِٱلْحَصَى أَسْنَانِي. كَبَسَنِي بِٱلرَّمَادِ.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17وَقَدْ أَبْعَدْتَ عَنِ ٱلسَّلَامِ نَفْسِي. نَسِيتُ ٱلْخَيْرَ.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18وَقُلْتُ: «بَادَتْ ثِقَتِي وَرَجَائِي مِنَ ٱلرَّبِّ».
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19ذِكْرُ مَذَلَّتِي وَتَيَهَانِي أَفْسَنْتِينٌ وَعَلْقَمٌ.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20ذِكْرًا تَذْكُرُ نَفْسِي وَتَنْحَنِي فِيَّ.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21أُرَدِّدُ هَذَا فِي قَلْبِي، مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْجُو:
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22إِنَّهُ مِنْ إِحْسَانَاتِ ٱلرَّبِّ أَنَّنَا لَمْ نَفْنَ، لِأَنَّ مَرَاحِمَهُ لَا تَزُولُ.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23هِيَ جَدِيدَةٌ فِي كُلِّ صَبَاحٍ. كَثِيرَةٌ أَمَانَتُكَ.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24نَصِيبِي هُوَ ٱلرَّبُّ، قَالَتْ نَفْسِي، مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْجُوهُ.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25طَيِّبٌ هُوَ ٱلرَّبُّ لِلَّذِينَ يَتَرَجَّوْنَهُ، لِلنَّفْسِ ٱلَّتِي تَطْلُبُهُ.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26جَيِّدٌ أَنْ يَنْتَظِرَ ٱلْإِنْسَانُ وَيَتَوَقَّعَ بِسُكُوتٍ خَلَاصَ ٱلرَّبِّ.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27جَيِّدٌ لِلرَّجُلِ أَنْ يَحْمِلَ ٱلنِّيرَ فِي صِبَاهُ.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28يَجْلِسُ وَحْدَهُ وَيَسْكُتُ، لِأَنَّهُ قَدْ وَضَعَهُ عَلَيْهِ.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29يَجْعَلُ فِي ٱلتُّرَابِ فَمَهُ لَعَلَّهُ يُوجَدُ رَجَاءٌ.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30يُعْطِي خَدَّهُ لِضَارِبِهِ. يَشْبَعُ عَارًا.
31Бо не на віки Господь покидає;
31لِأَنَّ ٱلسَّيِّدَ لَا يَرْفُضُ إِلَى ٱلْأَبَدِ.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32فَإِنَّهُ وَلَوْ أَحْزَنَ يَرْحَمُ حَسَبَ كَثْرَةِ مَرَاحِمِهِ.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33لِأَنَّهُ لَا يُذِلُّ مِنْ قَلْبِهِ، وَلَا يُحْزِنُ بَنِي ٱلْإِنْسَانِ.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34أَنْ يَدُوسَ أَحَدٌ تَحْتَ رِجْلَيْهِ كُلَّ أَسْرَى ٱلْأَرْضِ،
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35أَنْ يُحَرِّفَ حَقَّ ٱلرَّجُلِ أَمَامَ وَجْهِ ٱلْعَلِيِّ،
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36أَنْ يَقْلِبَ ٱلْإِنْسَانَ فِي دَعْوَاهُ. ٱلسَّيِّدُ لَا يَرَى!
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37مَنْ ذَا ٱلَّذِي يَقُولُ فَيَكُونَ وَٱلرَّبُّ لَمْ يَأْمُرْ؟
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38مِنْ فَمِ ٱلْعَلِيِّ أَلَا تَخْرُجُ ٱلشُّرُورُ وَٱلْخَيْرُ؟
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39لِمَاذَا يَشْتَكِي ٱلْإِنْسَانُ ٱلْحَيُّ، ٱلرَّجُلُ مِنْ قِصَاصِ خَطَايَاهُ؟
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40لِنَفْحَصْ طُرُقَنَا وَنَمْتَحِنْهَا وَنَرْجِعْ إِلَى ٱلرَّبِّ.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41لِنَرْفَعْ قُلُوبَنَا وَأَيْدِيَنَا إِلَى ٱللهِ فِي ٱلسَّمَاوَاتِ:
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42«نَحْنُ أَذْنَبْنَا وَعَصَيْنَا. أَنْتَ لَمْ تَغْفِرْ.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43ٱلْتَحَفْتَ بِٱلْغَضَبِ وَطَرَدْتَنَا. قَتَلْتَ وَلَمْ تَشْفِقْ.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44ٱلْتَحَفْتَ بِٱلسَّحَابِ حَتَّى لَا تَنْفُذَ ٱلصَّلَاةُ.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45جَعَلْتَنَا وَسَخًا وَكَرْهًا فِي وَسَطِ ٱلشُّعُوبِ.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46فَتَحَ كُلُّ أَعْدَائِنَا أَفْوَاهَهُمْ عَلَيْنَا.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47صَارَ عَلَيْنَا خَوْفٌ وَرُعْبٌ، هَلَاكٌ وَسَحْقٌ».
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48سَكَبَتْ عَيْنَايَ يَنَابِيعَ مَاءٍ عَلَى سَحْقِ بِنْتِ شَعْبِي.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49عَيْنِي تَسْكُبُ وَلَا تَكُفُّ بِلَا ٱنْقِطَاعٍ
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50حَتَّى يُشْرِفَ وَيَنْظُرَ ٱلرَّبُّ مِنَ ٱلسَّمَاءِ.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51عَيْنِي تُؤَثِّرُ فِي نَفْسِي لِأَجْلِ كُلِّ بَنَاتِ مَدِينَتِي.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52قَدِ ٱصْطَادَتْنِي أَعْدَائِي كَعُصْفُورٍ بِلَا سَبَبٍ.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53قَرَضُوا فِي ٱلْجُبِّ حَيَاتِي وَأَلْقَوْا عَلَيَّ حِجَارَةً.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54طَفَتِ ٱلْمِيَاهُ فَوْقَ رَأْسِي. قُلْتُ: «قَدْ قُرِضْتُ!».
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55دَعَوْتُ بِٱسْمِكَ يَارَبُّ مِنَ ٱلْجُبِّ ٱلْأَسْفَلِ.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56لِصَوْتِي سَمِعْتَ: «لَا تَسْتُرْ أُذُنَكَ عَنْ زَفْرَتِي، عَنْ صِيَاحِي».
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57دَنَوْتَ يَوْمَ دَعَوْتُكَ. قُلْتَ: «لَا تَخَفْ!».
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58خَاصَمْتَ يَا سَيِّدُ خُصُومَاتِ نَفْسِي. فَكَكْتَ حَيَاتِي.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59رَأَيْتَ يَارَبُّ ظُلْمِي. أَقِمْ دَعْوَايَ.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60رَأَيْتَ كُلَّ نَقْمَتِهِمْ، كُلَّ أَفْكَارِهِمْ عَلَيَّ.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61سَمِعْتَ تَعْيِيرَهُمْ يَارَبُّ، كُلَّ أَفْكَارِهِمْ عَلَيَّ.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62كَلَامُ مُقَاوِمِيَّ وَمُؤَامَرَتُهُمْ عَلَيَّ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63اُنْظُرْ إِلَى جُلُوسِهِمْ وَوُقُوفِهِمْ، أَنَا أُغْنِيَتُهُمْ!
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64رُدَّ لَهُمْ جَزَاءً يَارَبُّ حَسَبَ عَمَلِ أَيَادِيهِمْ.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65أَعْطِهِمْ غِشَاوَةَ قَلْبٍ، لَعْنَتَكَ لَهُمْ.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66اِتْبَعْ بِٱلْغَضَبِ وَأَهْلِكْهُمْ مِنْ تَحْتِ سَمَاوَاتِ ٱلرَّبِّ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.