Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1I am the man that hath seen affliction by the rod of His wrath.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2He hath led me and caused me to walk in darkness and not in light.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Surely against me He turneth His hand again and again all the day.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4My flesh and my skin hath He worn out; He hath broken my bones.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5He hath builded against me, and compassed me with gall and travail.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6He hath made me to dwell in dark places, as those that have been long dead.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7He hath hedged me about, that I cannot go forth; He hath made my chain heavy.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8Yea, when I cry and call for help, He shutteth out my prayer.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9He hath enclosed my ways with hewn stone, He hath made my paths crooked.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10He is unto me as a bear lying in wait, as a lion in secret places.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11He hath turned aside my ways, and pulled me in pieces; He hath made me desolate.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12He hath bent His bow, and set me as a mark for the arrow.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13He hath caused the arrows of His quiver to enter into my reins.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14I am become a derision to all my people, and their song all the day.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15He hath filled me with bitterness, He hath sated me with wormwood.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16He hath also broken my teeth with gravel stones, He hath made me to wallow in ashes.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17And my soul is removed far off from peace, I forgot prosperity.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18And I said: 'My strength is perished, and mine expectation from the LORD.'
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19Remember mine affliction and mine anguish, the wormwood and the gall.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20My soul hath them still in remembrance, and is bowed down within me.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21This I recall to my mind, therefore have I hope.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22Surely the LORD'S mercies are not consumed, surely His compassions fail not.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23They are new every morning; great is Thy faithfulness.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24'The LORD is my portion', saith my soul; 'Therefore will I hope in Him.'
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25The LORD is good unto them that wait for Him, to the soul that seeketh Him.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26It is good that a man should quietly wait for the salvation of the LORD.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27It is good for a man that he bear the yoke in his youth.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28Let him sit alone and keep silence, because He hath laid it upon him.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29Let him put his mouth in the dust, if so be there may be hope.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30Let him give his cheek to him that smiteth him, let him be filled full with reproach.
31Бо не на віки Господь покидає;
31For the Lord will not cast off for ever.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32For though He cause grief, yet will He have compassion according to the multitude of His mercies.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33For He doth not afflict willingly, nor grieve the children of men.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34To crush under foot all the prisoners of the earth,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35To turn aside the right of a man before the face of the Most High,
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36To subvert a man in his cause, the Lord approveth not.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Who is he that saith, and it cometh to pass, when the Lord commandeth it not?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38Out of the mouth of the Most High proceedeth not evil and good?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39Wherefore doth a living man complain, a strong man because of his sins?
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40Let us search and try our ways, and return to the LORD.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Let us lift up our heart with our hands unto God in the heavens.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42We have transgressed and have rebelled; Thou hast not pardoned.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43Thou hast covered with anger and pursued us; Thou hast slain unsparingly.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44Thou hast covered Thyself with a cloud, so that no prayer can pass through.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45Thou hast made us as the offscouring and refuse in the midst of the peoples.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46All our enemies have opened their mouth wide against us.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Terror and the pit are come upon us, desolation and destruction.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Mine eye runneth down with rivers of water, for the breach of the daughter of my people.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49Mine eye is poured out, and ceaseth not, without any intermission,
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50Till the LORD look forth, and behold from heaven.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51Mine eye affected my soul, because of all the daughters of my city.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52They have chased me sore like a bird, that are mine enemies without cause.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53They have cut off my life in the dungeon, and have cast stones upon me.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54Waters flowed over my head; I said: 'I am cut off.'
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55I called upon Thy name, O LORD, Out of the lowest dungeon.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56Thou heardest my voice; hide not Thine ear at my sighing, at my cry.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57Thou drewest near in the day that I called upon Thee; Thou saidst: 'Fear not.'
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58O Lord, Thou hast pleaded the causes of my soul; Thou hast redeemed my life.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59O LORD, Thou hast seen my wrong; judge Thou my cause.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60Thou hast seen all their vengeance and all their devices against me.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61Thou hast heard their taunt, O LORD, and all their devices against me;
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62The lips of those that rose up against me, and their muttering against me all the day.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63Behold Thou their sitting down, and their rising up; I am their song.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64Thou wilt render unto them a recompense, O LORD, according to the work of their hands.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65Thou wilt give them hardness of heart, Thy curse unto them.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66Thou wilt pursue them in anger, and destroy them from under the heavens of the LORD.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.