Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Septuagint (Brenton Greek text, with Apocrypha)
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1ΑΛΕΦ. Ἐγὼ ἀνὴρ ὁ βλέπων πτωχείαν, ἐν ῥάβδῳ θυμοῦ αὐτοῦ ἐπʼ ἐμέ.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2Παρέλαβέ με καὶ ἀπήγαγέ με εἰς σκότος, καὶ οὐ φῶς.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Πλὴν ἐν ἐμοὶ ἐπέστρεψε χεῖρα αὐτοῦ ὅλην τὴν ἡμέραν,
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4ἐπαλαίωσε σάρκα μου καὶ δέρμα μου, ὀστέα μου συνέτριψεν.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5ΒΗΘ. Ἀνῳκοδόμησε κατʼ ἐμοῦ, καὶ ἐκύκλωσε κεφαλήν μου, καὶ ἐμόχθησεν·
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6ἐν σκοτεινοῖς ἐκάθισέ με ὡς νεκροὺς αἰῶνος.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7Ἀνῳκοδόμησε κατʼ ἐμοῦ, καὶ οὐκ ἐξελεύσομαι, ἐβάρυνε χαλκόν μου.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8ΓΙΜΕΛ. Καί γε κεκράξομαι καὶ βοήσω, ἀπέφραξε προσευχήν μου.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9ΔΑΛΕΘ. Ἀνῳκοδόμησεν ὁδούς μου, ἐνέφραξε τρίβους μου,
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10ἐτάραξεν ἄρκος ἐνεδρεύουσα, αὐτός μοι λέων ἐν κρυφαίοις,
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11κατεδίωξεν ἀφεστηκότα, καὶ κατέπαυσέ με, ἔθετό με ἠφανισμένην.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12Η. Ἐνέτεινε τόξον αὐτοῦ, καὶ ἐστήλωσέ με ὡς σκοπὸν εἰς βέλος.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13Εἰσήγαγεν ἐν τοῖς νεφροῖς μου ἰοὺς φαρέτρας αὐτοῦ.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14Ἐγενήθην γέλως παντὶ λαῷ μου, ψαλμὸς αὐτῶν ὅλην τὴν ἡμέραν.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15ΟΥΑΥ. Ἐχόρτασέ με πικρίας, ἐμέθυσέ με χολῆς,
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16καὶ ἐξέβαλε ψήφῳ ὀδόντας μου· ἐψώμισέ με σποδὸν,
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17καὶ ἀπώσατο ἐξ εἰρήνης ψυχήν μου· ἐπελαθόμην ἀγαθά.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18Καὶ ἀπώλετο νῖκός μου, καὶ ἡ ἐλπίς μου ἀπὸ Κυρίου.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19ΖΑΙΝ. Ἐμνήσθην ἀπὸ πτωχείας μου, καὶ ἐκ διωγμοῦ πικρία καὶ χολή μου μνησθήσεται,
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20καὶ καταδολεσχήσει ἐπʼ ἐμὲ ἡ ψυχή μου.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21Ταύτην τάξω εἰς τὴν καρδίαν μου, διατοῦτο ὑπομενῶ. ΗΘ. Τὰ ἐλέη Κυρίου, ὅτι οὐκ ἐξέλιπέ με, ὅτι οὐ συνετελέσθησαν οἱ οἰκτιρμοὶ αὐτοῦ· μῆνας εἰς τὰς πρωΐας ἐλέησον Κύριε, ὅτι οὐ συνετελέσθημεν, ὅτι οὐ συνετελέσθησαν οἱ οἰκτιρμοὶ αὐτοῦ. Καινὰ εἰς τὰς πρωΐας, πολλὴ ἡ πίστις σου. Μερίς μου Κύριος, εἶπεν ἡ ψυχή μου· διατοῦτο ὑπομενῶ αὐτῷ·
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
no verse 22 in this text
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
no verse 23 in this text
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
no verse 24 in this text
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25ΤΗΘ. Ἀγαθὸς Κύριος τοῖς ὑπομένουσιν αὐτὸν, ψυχὴ ἣ ζητήσει αὐτὸν, ἀγαθόν·
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26καὶ ὑπομενεῖ, καὶ ἡσυχάσει εἰς τὸ σωτήριον Κυρίου.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27ΤΗΘ. Ἀγαθὸν ἀνδρὶ, ὅταν ἄρῃ ζυγὸν ἐν νεότητι αὐτοῦ,
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28καθήσεται κατὰ μόνας, καὶ σιωπήσεται, ὅτι ᾖρεν ἐφʼ ἑαυτῷ.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
no verse 29 in this text
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30ΙΩΔ. Δώσει τῷ παίοντι αὐτὸν σιαγόνα, χορτασθήσεται ὀνειδισμῶν·
31Бо не на віки Господь покидає;
31Ὅτι οὐκ εἰς τὸν αἰῶνα ἀπώσεται Κύριος.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32ΧΑΦ. Ὅτι ὁ ταπεινώσας οἰκτειρήσει, καὶ κατὰ τὸ πλῆθος τοῦ ἐλέους αὐτοῦ,
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33οὐκ ἀπεκριθη ἀπὸ καρδίας αὐτοῦ, καὶ ἐταπείνωσεν υἱοὺς ἀνδρός.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34ΛΑΜΕΔ. Τοῦ ταπεινῶσαι ὑπὸ τοὺς πόδας αὐτοῦ πάντας δεσμίους γῆς,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35τοῦ ἐκκλίναι κρίσιν ἀνδρὸς κατέναντι προσώπου ὑψίστου,
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36καταδικάσαι ἄνθρωπον ἐν τῷ κρίνεσθαι αὐτὸν, Κύριος οὐκ εἶπε.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Τίς οὕτως εἶπε, καὶ ἐγενήθη; Κύριος οὐκ ἐνετείλατο.
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38Ἐκ στόματος ὑψίστου οὐκ ἐξελεύσεται τὰ κακὰ καὶ τὸ ἀγαθόν.
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39ΜΗΜ. Τί γογγύσει ἄνθρωπος ζῶν, ἀνὴρ περὶ τῆς ἁμαρτίας αὐτοῦ;
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40ΝΟΥΝ. Ἐξηρευνήθη ἡ ὁδὸς ἡμῶν καὶ ἠτάσθη, καὶ ἐπιστρέψομεν ἕως Κυρίου.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Ἀναλάβωμεν καρδίας ἡμῶν ἐπὶ χειρῶν πρὸς ὑψηλὸν ἐν οὐρανῷ.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42Ἡμαρτήσαμεν, ἠσεβήσαμεν, καὶ οὐχ ἱλάσθης.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43ΣΑΜΕΧ. Ἐπεσκέπασας ἐν ʼθυμῷ, καὶ ἀπεδίωξας ἡμᾶς, ἀπέκτεινας, οὐκ ἐφείσω.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44Ἐπεσκέπασας νεφέλην σεαυτῷ ἕινεκεν προσευχῆς,
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45καμμύσαι με καὶ ἀπωσθῆναι. ΑΙΝ. Ἔθηκας ἡμᾶς ἐν μέσῳ τῶν λαῶν.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46Διήνοιξαν ἐφʼ ἡμᾶς τὸ στόμα αὐτῶν πάντες οἱ ἐχθροὶ ἡμῶν.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Φόβος καὶ θυμὸς ἐγενήθη ἡμῖν, ἔπαρσις καὶ συντριβή.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Ἀφέσεις ὑδάτων κατάξει ὁ ὀφθαλμός μου ἐπὶ τὸ σύντριμμα τῆς θυγατρὸς τοῦ λαοῦ μου.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49ΦΗ. Ὁ ὀφθαλμός μου κατεπόθη, καὶ οὐ σιγήσομαι τοῦ μὴ εἶναι ἔκνηψιν,
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50ἕως οὗ διακύψῃ καὶ ἴδῃ Κύριος ἐξ οὐρανοῦ.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51Ὁ ὀφθαλμός μου ἐπιφυλλιεῖ ἐπὶ τὴν ψυχήν μου παρὰ πάσας θυγατέρας πόλεως.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52ΤΣΑΔΗ. Θηρεύοντες ἐθήρευσάν με ὡς στρουθίον· πάντες οἱ ἐχθροί μου δωρεὰν
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53ἐθανάτωσαν ἐν λάκκῳ ζωήν μου, καὶ ἐπέθηκαν λίθον ἐπʼ ἐμοί.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54Ὑπερεχύθη ὕδωρ ἐπὶ τὴν κεφαλήν μου· εἶπα, ἄπωσμαι.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55ΚΩΦ. Ἐπεκαλεσάμην τὸ ὄνομά σου, Κύριε, ἐκ λάκκου κατωτάτου·
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56Φωνήν μου ἤκουσας· μὴ κρύψῃς τὰ ὦτά σου εἰς τὴν δέησίν μου·
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57Εἰς τὴν βοήθειάν μου ἤγγισας· ἐν ἡμέρᾳ ᾗ ἐπεκαλεσάμην σε εἶπάς μοι, μὴ φοβοῦ.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58ΡΗΧΣ. Ἐδίκασας, Κύριε, τὰς δίκας τῆς ψυχῆς μου, ἐλυτρώσω τὴν ζωήν μου.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59Ἴδες, Κύριε, τὰς ταραχάς μου, ἔκρινας τὴν κρίσιν μου.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60Εἶδες πᾶσαν τὴν ἐκδίκησιν αὐτῶν, εἰς πάντας διαλογισμοὺς αὐτῶν ἐν ἐμοί.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61ΧΣΕΝ. Ἤκουσας τὸν ὀνειδισμὸν αὐτῶν, πάντας τοὺς διαλογισμοὺς αὐτῶν κατʼ ἐμοῦ,
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62χείλη ἐπανισταμένων μοι, καὶ μελέτας αὐτῶν κατʼ ἐμοῦ ὅλην τὴν ἡμέραν,
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63καθέδραν αὐτῶν, καὶ ἀνάστασιν αὐτῶν· ἐπίβλεψον ἐπὶ ὀφθαλμοὺς αὐτῶν.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64Ἀποδώσεις αὐτοῖς ἀνταπόδομα, Κύριε, κατὰ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτῶν.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65ΘΑΥ. Ἀποδώσεις αὐτοῖς ὑπερασπισμὸν, καρδίας μου μόχθον.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66Σὺ αὐτοὺς καταδιώξεις ἐν ὀργῇ, καὶ ἐξαναλώσεις αὐτοὺς ὑποκάτωθεν τοῦ οὐρανοῦ, Κύριε.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.