Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1[ Aleph Ego vir videns paupertatem meam in virga indignationis ejus.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2Aleph Me minavit, et adduxit in tenebras, et non in lucem.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Aleph Tantum in me vertit et convertit manum suam tota die.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4Beth Vetustam fecit pellem meam et carnem meam; contrivit ossa mea.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5Beth Ædificavit in gyro meo, et circumdedit me felle et labore.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6Beth In tenebrosis collocavit me, quasi mortuos sempiternos.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7Ghimel Circumædificavit adversum me, ut non egrediar; aggravavit compedem meum.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8Ghimel Sed et cum clamavero, et rogavero, exclusit orationem meam.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9Ghimel Conclusit vias meas lapidibus quadris; semitas meas subvertit.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10Daleth Ursus insidians factus est mihi, leo in absconditis.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11Daleth Semitas meas subvertit, et confregit me; posuit me desolatam.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12Daleth Tetendit arcum suum, et posuit me quasi signum ad sagittam.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13He Misit in renibus meis filias pharetræ suæ.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14He Factus sum in derisum omni populo meo, canticum eorum tota die.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15He Replevit me amaritudinibus; inebriavit me absinthio.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16Vau Et fregit ad numerum dentes meos; cibavit me cinere.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17Vau Et repulsa est a pace anima mea; oblitus sum bonorum.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18Vau Et dixi: Periit finis meus, et spes mea a Domino.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19Zain Recordare paupertatis, et transgressionis meæ, absinthii et fellis.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20Zain Memoria memor ero, et tabescet in me anima mea.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21Zain Hæc recolens in corde meo, ideo sperabo.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22Heth Misericordiæ Domini, quia non sumus consumpti; quia non defecerunt miserationes ejus.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23Heth Novi diluculo, multa est fides tua.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24Heth Pars mea Dominus, dixit anima mea; propterea exspectabo eum.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25Teth Bonus est Dominus sperantibus in eum, animæ quærenti illum.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26Teth Bonum est præstolari cum silentio salutare Dei.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27Teth Bonum est viro cum portaverit jugum ab adolescentia sua.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28Jod Sedebit solitarius, et tacebit, quia levavit super se.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29Jod Ponet in pulvere os suum, si forte sit spes.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30Jod Dabit percutienti se maxillam: saturabitur opprobriis.
31Бо не на віки Господь покидає;
31Caph Quia non repellet in sempiternum Dominus.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32Caph Quia si abjecit, et miserebitur, secundum multitudinem misericordiarum suarum.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33Caph Non enim humiliavit ex corde suo et abjecit filios hominum.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34Lamed Ut conteret sub pedibus suis omnes vinctos terræ.
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35Lamed Ut declinaret judicium viri in conspectu vultus Altissimi.
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36Lamed Ut perverteret hominem in judicio suo; Dominus ignoravit.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Mem Quis est iste qui dixit ut fieret, Domino non jubente?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38Mem Ex ore Altissimi non egredientur nec mala nec bona?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39Mem Quid murmuravit homo vivens, vir pro peccatis suis?
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40Nun Scrutemur vias nostras, et quæramus, et revertamur ad Dominum.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Nun Levemus corda nostra cum manibus ad Dominum in cælos.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42Nun Nos inique egimus, et ad iracundiam provocavimus; idcirco tu inexorabilis es.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43Samech Operuisti in furore, et percussisti nos; occidisti, nec pepercisti.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44Samech Opposuisti nubem tibi, ne transeat oratio.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45Samech Eradicationem et abjectionem posuisti me in medio populorum.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46Phe Aperuerunt super nos os suum omnes inimici.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Phe Formido et laqueus facta est nobis vaticinatio, et contritio.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Phe Divisiones aquarum deduxit oculus meus, in contritione filiæ populi mei.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49Ain Oculus meus afflictus est, nec tacuit, eo quod non esset requies.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50Ain Donec respiceret et videret Dominus de cælis.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51Ain Oculus meus deprædatus est animam meam in cunctis filiabus urbis meæ.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52Sade Venatione ceperunt me quasi avem inimici mei gratis.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53Sade Lapsa est in lacum vita mea, et posuerunt lapidem super me.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54Sade Inundaverunt aquæ super caput meum; dixi: Perii.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55Coph Invocavi nomen tuum, Domine, de lacu novissimo.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56Coph Vocem meam audisti; ne avertas aurem tuam a singultu meo et clamoribus.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57Coph Appropinquasti in die quando invocavi te; dixisti: Ne timeas.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58Res Judicasti, Domine, causam animæ meæ, redemptor vitæ meæ.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59Res Vidisti, Domine, iniquitatem illorum adversum me: judica judicium meum.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60Res Vidisti omnem furorem, universas cogitationes eorum adversum me.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61Sin Audisti opprobrium eorum, Domine, omnes cogitationes eorum adversum me.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62Sin Labia insurgentium mihi, et meditationes eorum adversum me tota die.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63Sin Sessionem eorum et resurrectionem eorum vide; ego sum psalmus eorum.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64Thau Redes eis vicem, Domine, juxta opera manuum suarum.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65Thau Dabis eis scutum cordis, laborem tuum.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66Thau Persequeris in furore, et conteres eos sub cælis, Domine.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.