Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1Еу сунт омул каре а вэзут суферинца суб нуяуа урӂией Луй.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2Ел м-а дус, м-а мынат ын ынтунерик, ши ну ын луминэ.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Нумай ымпотрива мя Ышь ынтинде ши Ышь ынтоарче мына тоатэ зиуа.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4Мь-а прэпэдит карня ши пеля ши мь-а здробит оаселе.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5А фэкут зид ымпрежурул меу ши м-а ынконжурат ку отравэ ши дурере.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6Мэ ашазэ ын ынтунерик, ка пе чей морць пентру тотдяуна.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7М-а ынконжурат ку ун зид ка сэ ну ес; м-а пус ын ланцурь греле.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8Сэ тот стриг ши сэ тот чер ажутор, кэч Ел тот ну-мь примеште ругэчуня.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9Мь-а аступат каля ку петре чоплите ши мь-а стрымбат кэрэриле.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10Мэ пындеште ка ун урс ши ка ун леу ынтр-ун лок аскунс.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11Мь-а абэтут кэиле ши апой с-а арункат пе мине ши м-а пустиит.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12Шь-а ынкордат аркул ши м-а пус цинтэ сэӂеций Луй.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13Ын рэрункь мь-а ынфипт сэӂециле дин толба Луй.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14Ам ажунс де рысул попорулуй меу ши тоатэ зиуа сунт пус ын кынтече де батжокурэ де ей.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15М-а сэтурат де амэрэчуне, м-а ымбэтат ку пелин.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16Мь-а сфэрымат динций ку петре, м-а акоперит ку ченушэ.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17Мь-ай луат пачя ши ну май куноск феричиря.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18Ши ам зис: „С-а дус путеря мя де вяцэ ши ну май ам ничо нэдежде ын Домнул.”
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19Гындеште-Те ла неказул ши суферинца мя, ла пелин ши ла отравэ!
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20Кынд ышь адуче аминте суфлетул меу де еле, есте мыхнит ын мине.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21Ятэ че май гындеск ын инима мя ши ятэ че мэ фаче сэ май траг нэдежде:
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22Бунэтэциле Домнулуй ну с-ау сфыршит, ындурэриле Луй ну сунт ла капэт,
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23чи се ынноеск ын фиекаре диминяцэ. Ши крединчошия Та есте атыт де маре!
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24„Домнул есте партя мя де моштенире”, зиче суфлетул меу, „де ачея нэдэждуеск ын Ел.”
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25Домнул есте бун ку чине нэдэждуеште ын Ел, ку суфлетул каре-Л каутэ.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26Бине есте сэ аштепць ын тэчере ажуторул Домнулуй.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27Есте бине пентру ом сэ поарте ун жуг ын тинереця луй.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28Сэ стя сингур ши сэ такэ, пентру кэ Домнул и л-а пус пе грумаз;
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29сэ-шь умпле гура ку цэрынэ ши сэ ну-шь пярдэ нэдеждя;
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30сэ дя образул челуй че-л ловеште ши сэ се сатуре де окэрь.
31Бо не на віки Господь покидає;
31Кэч Домнул ну ляпэдэ пентру тотдяуна.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32Чи, кынд мыхнеште пе чинева, Се ындурэ ярэшь де ел дупэ ындураря Луй чя маре,
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33кэч Ел ну некэжеште ку плэчере, нич ну мыхнеште букурос пе копиий оаменилор.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34Кынд се калкэ ын пичоаре тоць принший де рэзбой ай уней цэрь,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35кынд се калкэ дрептатя оменяскэ ын фаца Челуй Пряыналт,
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36кынд есте недрептэцит ун ом ын причина луй, ну веде Домнул?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Чине а спус ши с-а ынтымплат чева фэрэ порунка Домнулуй?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38Ну ес дин гура Челуй Пряыналт рэул ши бинеле?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39Де че сэ се плынгэ омул кыт трэеште? Фиекаре сэ се плынгэ май бине де пэкателе луй!
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40Сэ луэм сяма ла умблетеле ноастре, сэ ле черчетэм ши сэ не ынтоарчем ла Домнул.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Сэ не ынэлцэм ши инимиле ку мыниле спре Думнезеу дин чер, зикынд:
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42„Ам пэкэтуит, ам фост ындэрэтничь, ши ну не-ай ертат!”
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43Ын мыния Та, Те-ай аскунс ши не-ай урмэрит, ай учис фэрэ милэ.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44Те-ай ынвэлуит ынтр-ун нор, ка сэ ну стрэбатэ ла Тине ругэчуня ноастрэ.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45Не-ай фэкут де батжокурэ ши де окарэ принтре попоаре.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46Тоць врэжмаший ноштри дескид гура ымпотрива ноастрэ.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Де гроазэ ши де гроапэ ам авут парте, де прэпэд ши пустиире.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Шувоае де апэ ымь кург дин окь дин причина прэпэдулуй фийчей попорулуй меу.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49Ми се топеште окюл ын лакримь некурмат ши фэрэ рэгаз,
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50пынэ че Домнул ва приви дин чер ши ва ведя.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51Мэ доаре окюл де плынс пентру тоате фийчеле четэций меле.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52Чей че мэ урэск фэрэ темей м-ау гонит ка пе о пасэре.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53Вояу сэ-мь нимичяскэ вяца ынтр-о гроапэ ши ау арункат ку петре ын мине.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54Мь-ау нэвэлит апеле песте кап ши зичям: „Сунт пердут!”
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55Дар ам кемат Нумеле Тэу, Доамне, дин фундул гропий.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56Ту мь-ай аузит гласул: „Ну-Ць аступа урекя ла суспинеле ши стригэтеле меле!”
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57Ын зиуа кынд Те-ам кемат, Те-ай апропият ши ай зис: „Ну те теме!”
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58Доамне, Ту ай апэрат причина суфлетулуй меу, мь-ай рэскумпэрат вяца!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59Доамне, ай вэзут апэсаря мя: фэ-мь дрептате!
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60Ай вэзут тоате рэзбунэриле лор, тоате унелтириле лор ымпотрива мя.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61Доамне, ле-ай аузит окэриле, тоате унелтириле ымпотрива мя,
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62кувынтэриле потривничилор мей ши плануриле пе каре ле урзяу ын фиекаре зи ымпотрива мя.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63Уйтэ-Те кынд стау ей жос сау кынд се скоалэ! Еу сунт кынтекул лор де батжокурэ.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64Рэсплэтеште-ле, Доамне, дупэ фаптеле мынилор лор!
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65Ымпетреште-ле инима ши арункэ блестемул Тэу ымпотрива лор!
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66Урмэреште-й, ын мыния Та, ши штерӂе-й де суб черурь, Доамне!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.