Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1Je suis l’homme qui a vu la misère Sous la verge de sa fureur.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2Il m’a conduit, mené dans les ténèbres, Et non dans la lumière.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Contre moi il tourne et retourne sa main Tout le jour.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4Il a fait dépérir ma chair et ma peau, Il a brisé mes os.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5Il a bâti autour de moi, Il m’a environné de poison et de douleur.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6Il me fait habiter dans les ténèbres, Comme ceux qui sont morts dès longtemps.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7Il m’a entouré d’un mur, pour que je ne sorte pas; Il m’a donné de pesantes chaînes.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8J’ai beau crier et implorer du secours, Il ne laisse pas accès à ma prière.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9Il a fermé mon chemin avec des pierres de taille, Il a détruit mes sentiers.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10Il a été pour moi un ours en embuscade, Un lion dans un lieu caché.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11Il a détourné mes voies, il m’a déchiré, Il m’a jeté dans la désolation.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12Il a tendu son arc, et il m’a placé Comme un but pour sa flèche.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13Il a fait entrer dans mes reins Les traits de son carquois.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14Je suis pour tout mon peuple un objet de raillerie, Chaque jour l’objet de leurs chansons.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15Il m’a rassasié d’amertume, Il m’a enivré d’absinthe.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16Il a brisé mes dents avec des cailloux, Il m’a couvert de cendre.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17Tu m’as enlevé la paix; Je ne connais plus le bonheur.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18Et j’ai dit: Ma force est perdue, Je n’ai plus d’espérance en l’Éternel!
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19Quand je pense à ma détresse et à ma misère, A l’absinthe et au poison;
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20Quand mon âme s’en souvient, Elle est abattue au-dedans de moi.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21Voici ce que je veux repasser en mon cœur, Ce qui me donnera de l’espérance.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22Les bontés de l’Éternel ne sont pas épuisées, Ses compassions ne sont pas à leur terme;
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23Elles se renouvellent chaque matin. Oh! Que ta fidélité est grande!
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24L’Éternel est mon partage, dit mon âme; C’est pourquoi je veux espérer en lui.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25L’Éternel a de la bonté pour qui espère en lui, Pour l’âme qui le cherche.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26Il est bon d’attendre en silence Le secours de l’Éternel.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27Il est bon pour l’homme De porter le joug dans sa jeunesse.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28Il se tiendra solitaire et silencieux, Parce que l’Éternel le lui impose;
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29Il mettra sa bouche dans la poussière, Sans perdre toute espérance;
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30Il présentera la joue à celui qui le frappe, Il se rassasiera d’opprobres.
31Бо не на віки Господь покидає;
31Car le Seigneur Ne rejette pas à toujours.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32Mais, lorsqu’il afflige, Il a compassion selon sa grande miséricorde;
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33Car ce n’est pas volontiers qu’il humilie Et qu’il afflige les enfants des hommes.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34Quand on foule aux pieds Tous les captifs du pays,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35Quand on viole la justice humaine A la face du Très-Haut,
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36Quand on fait tort à autrui dans sa cause, Le Seigneur ne le voit-il pas?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Qui dira qu’une chose arrive, Sans que le Seigneur l’ait ordonnée?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38N’est-ce pas de la volonté du Très-Haut que viennent Les maux et les biens?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39Pourquoi l’homme vivant se plaindrait-il? Que chacun se plaigne de ses propres péchés.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40Recherchons nos voies et sondons, Et retournons à l’Éternel;
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Élevons nos cœurs et nos mains Vers Dieu qui est au ciel:
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42Nous avons péché, nous avons été rebelles! Tu n’as point pardonné!
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43Tu t’es caché dans ta colère, et tu nous as poursuivis; Tu as tué sans miséricorde;
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44Tu t’es enveloppé d’un nuage, Pour fermer accès à la prière.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45Tu nous as rendus un objet de mépris et de dédain Au milieu des peuples.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46Ils ouvrent la bouche contre nous, Tous ceux qui sont nos ennemis.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Notre partage a été la terreur et la fosse, Le ravage et la ruine.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Des torrents d’eau coulent de mes yeux, A cause de la ruine de la fille de mon peuple.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49Mon œil fond en larmes, sans repos, Sans relâche,
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50Jusqu’à ce que l’Éternel regarde et voie Du haut des cieux;
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51Mon œil me fait souffrir, A cause de toutes les filles de ma ville.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52Ils m’ont donné la chasse comme à un oiseau, Ceux qui sont à tort mes ennemis.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53Ils ont voulu anéantir ma vie dans une fosse, Et ils ont jeté des pierres sur moi.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54Les eaux ont inondé ma tête; Je disais: Je suis perdu!
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55J’ai invoqué ton nom, ô Éternel, Du fond de la fosse.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56Tu as entendu ma voix: Ne ferme pas l’oreille à mes soupirs, à mes cris!
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57Au jour où je t’ai invoqué, tu t’es approché, Tu as dit: Ne crains pas!
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58Seigneur, tu as défendu la cause de mon âme, Tu as racheté ma vie.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59Éternel, tu as vu ce qu’on m’a fait souffrir: Rends-moi justice!
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60Tu as vu toutes leurs vengeances, Tous leurs complots contre moi.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61Éternel, tu as entendu leurs outrages, Tous leurs complots contre moi,
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62Les discours de mes adversaires, et les projets Qu’ils formaient chaque jour contre moi.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63Regarde quand ils sont assis et quand ils se lèvent: Je suis l’objet de leurs chansons.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64Tu leur donneras un salaire, ô Éternel, Selon l’œuvre de leurs mains;
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65Tu les livreras à l’endurcissement de leur cœur, A ta malédiction contre eux;
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66Tu les poursuivras dans ta colère, et tu les extermineras De dessous les cieux, ô Éternel!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.