Плач 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
1I am the man who has seen affliction under the rod of God’s wrath.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
2He has driven me away and made me walk in darkness instead of light.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
3Indeed, He keeps turning His hand against me all day long.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
4He has worn away my flesh and skin; He has shattered my bones.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
5He has besieged me and surrounded me with bitterness and hardship.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
6He has made me dwell in darkness like those dead for ages.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
7He has walled me in so I cannot escape; He has weighed me down with chains.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
8Even when I cry out and plead for help, He shuts out my prayer.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
9He has barred my ways with cut stones; He has made my paths crooked.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
10He is a bear lying in wait, a lion hiding in ambush.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
11He forced me off my path and tore me to pieces; He left me without help.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
12He bent His bow and set me as the target for His arrow.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
13He pierced my kidneys with His arrows.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
14I am a laughingstock to all my people; they mock me in song all day long.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
15He has filled me with bitterness; He has intoxicated me with wormwood.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
16He has ground my teeth with gravel and trampled me in the dust.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
17My soul has been deprived of peace; I have forgotten what prosperity is.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
18So I say, “My strength has perished, along with my hope from the LORD.”
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
19Remember my affliction and wandering, the wormwood and the gall.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
20Surely my soul remembers and is humbled within me.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
21Yet I call this to mind, and therefore I have hope:
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
22Because of the loving devotion of the LORD we are not consumed, for His mercies never fail.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
23They are new every morning; great is Your faithfulness!
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
24“The LORD is my portion,” says my soul, “therefore I will hope in Him.”
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
25The LORD is good to those who wait for Him, to the soul who seeks Him.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
26It is good to wait quietly for the salvation of the LORD.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
27It is good for a man to bear the yoke while he is still young.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
28Let him sit alone in silence, for God has disciplined him.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
29Let him bury his face in the dust— perhaps there is still hope.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
30Let him offer his cheek to the one who would strike him; let him be filled with reproach.
31Бо не на віки Господь покидає;
31For the Lord will not cast us off forever.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
32Even if He causes grief, He will show compassion according to His abundant loving devotion.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
33For He does not willingly afflict or grieve the sons of men.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
34To crush underfoot all the prisoners of the land,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
35to deny a man justice before the Most High,
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
36to subvert a man in his lawsuit— of these the Lord does not approve.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
37Who has spoken and it came to pass, unless the Lord has ordained it?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
38Do not both adversity and good come from the mouth of the Most High?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
39Why should any mortal man complain, in view of his sins?
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
40Let us examine and test our ways, and turn back to the LORD.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
41Let us lift up our hearts and hands to God in heaven:
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
42“We have sinned and rebelled; You have not forgiven.”
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
43You have covered Yourself in anger and pursued us; You have killed without pity.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
44You have covered Yourself with a cloud that no prayer can pass through.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
45You have made us scum and refuse among the nations.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
46All our enemies open their mouths against us.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
47Panic and pitfall have come upon us— devastation and destruction.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
48Streams of tears flow from my eyes over the destruction of the daughter of my people.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
49My eyes overflow unceasingly, without relief,
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
50until the LORD looks down from heaven and sees.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
51My eyes bring grief to my soul because of all the daughters of my city.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
52Without cause my enemies hunted me like a bird.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
53They dropped me alive into a pit and cast stones upon me.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
54The waters flowed over my head, and I thought I was going to die.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
55I called on Your name, O LORD, out of the depths of the Pit.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
56You heard my plea: “Do not ignore my cry for relief.”
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
57You drew near when I called on You; You said, “Do not be afraid.”
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
58You defend my cause, O Lord; You redeem my life.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
59You have seen, O LORD, the wrong done to me; vindicate my cause!
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
60You have seen all their malice, all their plots against me.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
61O LORD, You have heard their insults, all their plots against me—
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
62the slander and murmuring of my assailants against me all day long.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
63When they sit and when they rise, see how they mock me in song.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
64You will pay them back what they deserve, O LORD, according to the work of their hands.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
65Put a veil of anguish over their hearts; may Your curse be upon them!
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
66You will pursue them in anger and exterminate them from under Your heavens, O LORD.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.